Та все ж найбільше його зачепило усвідомлене сновидін ня. Навіть сам Карлос Кастанеда присвятив йому окрему книжку… І саме тут Банзай пробував із невідступною твер дістю, якої йому не вистачало для медитацій.
Але сни! Спочатку в нього ні чорта не виходило. Приблиз но чотири місяці. Аж нарешті приснився точнісінько той сон, який він замовляв. І коли Соля уві сні віддалася йому, він із тихим зойком прокинувся. Спершу він вів серйозний жур нал снів, великий чорний ґросбух, на корінці якого писало:
«Мої сновидіння. Рефлексії». Проте з часом назва почала звучати надто вже претензійно. Банзай перейменував це у надсекретний спецпроект «Сонька Дрімка». Така назва йому подобалась набагато більше.
Наука давалася стрибкоподібно. Із замовлянням снів проблем виникало все менше й менше. Якось (це було саме у той період, коли Соля пішла від нього) він задумав поба чити сон, у якому сокирою розкроює зрадниці голову. Сон приснився… волаюче реальний. Із поверненням свідомості Банзай довго дякував Богу, що то був лише сон. Відтоді він вправлявся лише в усвідомлених сновидіннях.
За весь час практики - від кінця третього курсу дотепер - Банзай бачив дев’ятнадцять сновидінь. Із переїздом у Мідні Буки вони стали снитися йому практично щоночі. Це нага няло розмитий страх та тривогу.
Здавалося, він повільно наближався до чогось.
3.
Банзай надумав піти до Діми. Той мусив знати хоч би щось про той Інститут трансперсональної психології. А якщо він направду щось знав, то, може, підказав би, про що та книжка, яку читав Корій.
У психохолога сидів пан Вітайль Тичинда. Він пив каву й розповідав щось відверто нецікаве. Коли у двері зазирнув Банзай, лице Діми набуло страдницького виразу, мовляв,
«Порятуй, друже!»
- Вітю, у мене клієнт, - звернувся він до пана Вітайля.
Той продовжував нахабно сьорбати каву.
- A a a a a a! Заходьте, заходьте, пане Юrію. Сідайте тут на кrісло. Ми з Дмитrом саме rозмовляємо пrо ПОЕЗІЮ.
Taк oт… Сосюrа Rанній і Сосюrа Пізній - цe щось вельми відмінне… Дo rечі, ви читали мою останню збіrочку? «Заrади кохання»? В основному, веRлібеRи… Так так, досить непогані веРлібеРи!!! - різко перейшов він на виразну україн ську, побачивши, що втрачає публіку (Банзай саме хотів непомітно вислизнути).
Банзай скрушно похитав головою, показуючи, що ні, ще не читав нової збіrочки: робота, дружина, діти - ніколи все!
Діма задумливо розглядав сумне обличчя Ринґо Старра та босі ступні Леннона.
- То знак, - таки не втерпів він. Побарабанив нігтями по голих ногах. - Знак. Усім нам.
