Я сів за стіл на лавку й озирнувся. Наскільки я міг бачити, читальня тяглася нескінченно довго. У самому кінці читальня збиралася в одну точку, нескінченно-недосяжну. Можеш сміятися, але складалося враження, що вона зникає за горизонтом. Так само тяглися стелажі, столи і читачі. Дуже багато робило якісь конспекти (?) або ж просто писало. Багато хто, як мені здалося, не був людиною взагалі.
Я відкрив першу книжку. Букви, на диво, не розпливались (а як же сон лобних долей?). Якусь мить я просто німів, пробуючи зрозуміти, що за чортівня зі сторінками. Вони були, наче білі паралелепіпеди, що занурюються вглиб власної площини. І слова нагадували підводні човни, що пливуть назустріч читачеві. Кожне слово було об’ємним ієрогліфом якоїсь невідомої мови. ПРОТЕ Я РОЗУМІВ КОЖЕН ЗНАК. Називалася книжка «Культ богів гори Кадаф та інші містерії Гіпербореї». Я зауважив, що з часом тут дуже цікаво: я зумів прочитати усю книжку за якихось півгодини, хоча під час читання це видалося кількома добами (порівн. дію Cannabis Іndica). У книжці розповідалося про край Гіперборею, на далекій півночі (Скандинавія? Антарктида?) та про її віровчення. Знаєш, Банзай, воно мене вразило.
Те, що ті гіперборейці поклонялися крижаній горі Кадаф, у якій нібито був ув’язнений бог С’ннгха (?). Щороку йому приносили в жертву восьмеро дітей.
Якщо вірити книжці, діти кудись та й дівалися. Надто дико звучить, щоб бути правдою.
Я вже збирався брати наступну порцію лектури, як почув пронизливе піпкання радіо, а слідом - арію із «Запорожця за Дунаєм».
Мене миттєво перекинуло в сон, у якому я був із Дарцею (?). Усе затемнилось, і я зрозумів, що дивлюся на власні зімкнуті повіки.
Не можу собі знайти місця. Мною аж кидає.
Так то був сон?
2.
Одна книжка, куплена на вернісажі у Львові за півтори гривні, відкрила перед Юрком Банзаєм нові світи. Книжка «Шаманські сновидіння» Кетрін Грубер. У ній розповіда лось, як у домашніх умовах навчитися замовляти сновидіння із потрібним вам сюжетом, як у сновидіннях шукати відпо віді на запитання, а також як навчитись бачити і контролю вати усвідомлені сновидіння. Навіть якщо три чверті інформації у книжці було повною лажею, то все одно - Банзая вона зачепила за найживіші нерви й вивернула назовні.
Саме від неї (книжки) проросли корінці його інтересів: він шукав літературу з медитації та виходу із власного тіла; читав праці подружжя Воссон від етномікології; порівнював власний досвід з перлинами у дослідженні сну - книгами Лабержа, оцінював рефлексії братів Маккена стосовно впливу психотропних грибів на розвиток людства; прочитав усі праці Ґрофа в царині ЛСД терапії та голотропного дихання. І, звичайно ж, перепробував на собі усе, що тільки можна було попробувати вдома на канапі чи в кухні. Що, власне, і приводило його тричі в реанімацію.
