Банзай довідався, що Дарця двічі на повному серйозі про сила у куратора перевести її в хлопчачу частину. Тамтешні чуваки її принаймні поважали. Але, звичайно, усі благання залишилися без відповіді. А керівничка обмежувалася лише наставницькою розмовою на виховній годині. Ніби виховна година хоч би раз комусь допомогла.
Тому Дарці залишалось їх просто іґнорувати.
Банзай уважно виглядав на її обличчі передвісника сліз, та його не було. Дуже дивно. Чи не вперше йому розказують щось т а к е не для того, щоб повихвалятися своєю дерев’яною ногою (як сказав би вуйчик Фройд). Вона розказувала не для того, щоб її пожаліли.
Може, вона відчула, що Банзай не є тим, хто сміятиметься з її слів?
4.
Дарця залізла йому під руку ще глибше. Він видихав тепле повітря їй на щоку та вухо.
За якусь хвилину Банзай дуже обережно сказав, що кра ще б їм уже вертатися, а то його задниця устигла примерзнути до кори. Вони зійшли вниз (запахи глиці на холоді, туманна вологість, що осяде вночі інеєм, шум потічка внизу - свідомість лісів?) аж до смугастого стовпчика із намальованими на ньому перехрещеними дубовими листочками. Дарця попросила, щоб Банзай ще показав їй, де він мешкає. З настирливістю, міркував Юрко, дитини старшокласниці. Ще йому спало на думку, що він навчиться казати дівчаткам «ні» лише після сімдесяти дев’яти.
Він попередив, що до коледжу вже її не відпровадить, і завів на вузеньку вуличку Лисенка із закритою музичною школою в кінці. Навіть зрадив, яка у нього квартира, і запропонував чаю, але Дарця сказала, що в гуртожитку ось ось будуть давати вечерю, і тому вона не загляне. Па па, додала вона і помахала на прощання рукою.
Вона завше прощалася таким чином.
Розділ 6
1.
Зі сновидіннями ставало все скрутніше й скрутніше. Але Банзай заспокоював себе, що мине день другий - і все стане на свої місця.
Щоночі він знову і знову бачив усвідомлені сновидіння.
Які з невідомих причин вийшли з під контролю. Щоночі він знову і знову потрапляв у Вавилонську Бібліотеку.
2.
Викладання у коледжі йшло досить таки гладко. Реґуляр но платили, відносно нормальні діти.
Того ж тижня, коли вдарили перші морози (правда, нас тупного дня під вечір приходила відлига, і все текло боло том), до нього у кабінет зазирнуло двоє чуваків.
Це були й о г о учні, Малаялам та Семпльований. З ними у Юрка були досить непогані стосунки, і хлопаки зовсім не кремпувалися казати йому «Банзай».
Семпльований був у лахах, на два три розміри більших, ніж йому потрібні. Щоб усе спорядження трималося на ньому, Семпльований використовував ружні шлейки, під тяжки, ремені та додаткові ґудзики. Вишневу мілієровку він поміняв на жовту, що тяжіла до салатової. «На зміну погоди», - подумав Юрко. По всьому одягу Семпльованого було безліч глибоченних кишень. Згодом Банзай довідався, що Семп льований належить до субкультури т.зв. «синтетиків», котрі слухають лише електронну синтетичну музику, сповідують культ катання на роликових ковзанах і харчуються у макдо нальдсах. Синтетики відзначаються особливою інертністю до зовнішнього середовища. Їх непокоїть лише питання їхнього походження.
