- Ти шо, може, а г л о х л а? - Риба Сонце заводилась усе більше від того, що Дарця (так так, Дарця!) посміла ослу хатися. Раптом Іринка зрозуміла, що на неї тисне не лише погляд дівчини. Банзай відклав ложку набік і підпер під боріддя п’ястуками, так, щоб не було видно посмішки. Він дивився на неї дуже уважно, мов на реліктовий вид латимерії, виловлений у дідусевому ставку коло хати.
- Нублядьвсьо! - процідила вона.
Риба Сонце брязнула ложкою (тут ніхто виделками не їв, бо їх просто не було), з гуркотом встала на весь свій зріст валькірії й понесла тарілку до стійки, де ставилося брудне начиння.
Юрко мовчки доїв зупу, Дарця мовчки, хоча й дуже голос но, досьорбала компот. З за горнятка було видно краї посмішки.
3.
Надворі стало справді зимно, як на жовтень. Хідники були сухими й білими від замерзлої вологи. Калюжі стягло морозом. Листя на холоді змерзлось у хрусткі пласти, що скрипіли під ногами. Банзаю було холодно, бо він одягнув лише вільну зелену м’яку футболку з довгими зеленими рукавами й легку зелену вітрівку. Було зимно навіть у вуха й пальці на ногах: під черевиками були тонкі шкарпетки, а шапку він не носив принципово: у свої двадцять два він все ще вважав, що справжні чоловіки шапок не носять. (У його шафі все ж таки була одна, але Банзай її дуже цурався.) Дарця, також без шапки, але з шаликом на шиї і в рукавич ках, спочатку вхопила його за долоню, хукаючи на побілілу шкіру (з її рота вихмарювалися клубки молочної пари), а побачивши, що Юрко й далі помимо волі цокотить зубами, влізла йому під руку, так, щоб він обіймав її за плечі. Дарця була нижчою на голову, а з гір дув крижаний вітер, тож Банзай особливо не заперечував. А десь глибоко всередині навіть потайки радів цьому.
Хоча, правду кажучи, він почував себе педофілом. Банзаю видавалося, що ті нечисленні перехожі, яких вони стрічали, озиралися назад, кліпали очима й пересвідчувалися, що це не сон; вони дивились услід молодому чоловікові, який ішов вулицею, обіймаючи за плечі якусь неповнолітню дівчину,
«малолєтку», як кажуть у Києві. Черговий педофіл, поду мають вони, знизавши плечима, наступна реінкарнація Миколки Рожевої Футболки, відомого педофіла, якому в 1973 му році вдалося розтлити 59 дітей віком від п’яти до дев’яти років, з них 34 - хлопчики. Кажуть, його спіймали на спробі ґвалту шістдесятої, ювілейної дитини. І ще він думав про лекцію, надану йому Соломією. Про те, що не варто занадто прив’язуватись до людей, особливо - до «малолєток», як кажуть у Києві. А ще пригадав різні цікаві факти зі свого родинного життя: про бабцю, що одружилася з дідом у дев’ятнадцять, коли старому було вже 27, про сім’ю свого кумпля Доща - старшу сестру того, Віку, його мама народила у сімнадцять. А одружилася взагалі у шістнадцять.
