Такі факти дуже пройняли Банзая, тому що він був якнай чуйнішої думки про свій інтелект і старанно плекав та зро щував його у сприятливому середовищі. Але загалом він був скромним хлопцем, і ніхто (за винятком хіба що однієї двох осіб) не здогадувався про глибинний символізм акту погли нання паперівок.
2.
Його тато хотів, щоб син пішов по батькових слідах і став юристом. Син, тобто Юрко Банзай, цього аж ніяк не хотів і потайки вирішив ще у восьмому класі, що набагато краще бути сільським вчителем біології, ніж нотаріусом чи ще якоюсь потворою. Вступання на біофак стало першою справ жньою тріщиною у їхніх і без того натягнутих стосунках. Усі подальші з’явилися в ході навчання, і тепер Банзай збирався приїжджати до тата й бабці лише за рештою речей. І не показуватись у Львові до Різдва. А ще краще - до Вербної Неділі.
3.
За часи навчання на біологічному факультеті Банзай тричі потрапляв у реанімацію.
Першого разу це сталося навесні першого курсу. Він намагався синтезувати LSD 25 із певного виду спорині - пліснявого грибка. Коли грибок було проковтнуто, у нього поча лося сильне запаморочення. Банзаїв найкращий кумпель - Сергій Мокоша, який усім представлявся як Дощ, - знайшов безтямного Юрка у квартирі на кухні. Банзай мав дияволь ське щастя, що забув замкнути двері. Іншого разу, на другому курсі, він вирощував у себе вдома священні мексиканські гриби роду Строфарія, які нібито містять психотропну речовину псилоцибін. Експеримент не вдався, тому що замість чарівних строфарій у Банзая проросли бліді поганки. Після того, як його відкачали вдруге, Банзай дуже довго подумки (і дуже часто - вголос) кляв недбалість усього відділу мікології, всіх педантів аспірантів та всю кафедру з прибиральницями разом узятими.
Третій раз мало не став для нього фатальним. Це було якраз після Дня міста Лева на четвертому курсі, коли від нього пішла його кохана Соломія. Він з’їв три прекрасні екземплярчики мухомора червоного, якого, знову ж таки, виростив у домашніх умовах із крадених на кафедрі мікології спор. Він узяв на віру слова подружжя Воссон, яке стверд жувало, що мухомор є славнозвісною індуїстською сомою, і що гриб може подарувати незабутні психоделічні пере життя. Але, на власне розчарування, окрім дивних великих барвистих плям, жодних інших галюциногенних пережи вань він не отримав. Коли різь у шлунку стала пекельно нестерпною, він подзвонив у швидку. Пік інтоксикації був, напевне, найпаскуднішим відчуттям у його житті. Голова нестримно крутилася, суглоби виломлювало диким болем, шлунок палав токсичним вогнем, і все, що не було закріплено в його кишківнику, вихлюпувалось із обидвох виходів.
