Друзі діяли справно і швидко. За хвилину сторож із затканим ротом, зв'язаний шматками простирала, лежав спокійно під ліжком. А Петро Башук спокійно, якби нічого не було, вийшов зі своїм другом на коридор із ключами в руці. Відкрив двері до мешкання начальника і сходами преспокійно, як старі мешканці дому, вони вийшли на хідник. У дверях стрінули одного із сторожів, який спершу збентежено глянув на перехожих, але скоро заспокоївся, прийшовши до переконання, що це виходять якісь поліційні тайні аґенти. Заки справа вияснилася, наші друзі були вже далеко від тюрми й по них слід застиг. З Башуком і Канюком вийшли на волю Ярослав Гайвас і кримінальний в'язень Стемпєнь.
Ось так оповідали друзі про подію із втечею Петра Башука, тож приємно було заходити до хати цього сміливця. Правда, він нам не відкрив дверей, бо десь гуляв по зв'язках ОУН повітової мережі, зате нас гостинно прийняла його сестра.
У Себечеві я стрінув теж Василя Ваврука, колишнього провідника нашої націоналістичної групи у Дрогобицькій тюрмі. Про прихід Івана Климова повідомив мене Баран Василь з Поздимира, відомий бойовик ОУН із Сокальщини. А незадовго прийшов сам Іван Климів, порядно вже одягнений, але блідий і худий.
– Нарешті ти прийшов, Бодю! – звернувся він до мене, вітаючись і відразу повів надвір.
Тут почав пояснювати свій плян. На його думку, колишні політичні в'язні не зможуть на довшу мету втриматися на волі під московською окупацією. Тому частина їх відразу мусить перейти жити в підпілля, а друга частина подасться на той бік Бугу для організування сильної організаційної мережі на тих частинах української землі, що потрапила під окупацію Німеччини.
– «Мусимо українізувати нашу Холмщину, Підляшшя і Лемківщину, – говорив Іван. – Треба всюди організувати українські школи, «Просвіти», видавати книжки й газети, щоб ширити національну свідомість серед українського населення, яке завжди було гноблене польським урядом і позбавлене української культурної опіки. Молоде покоління вчилося в польських школах і про Україну нічого не знало. Отже, перед кадрами ОУН є велике завдання поширити національну свідомість, що дає запоруку закріпити сильну мережу ОУН на тих частинах нашої землі, – пояснював Іван. – ОУН мусить бути добре законспірована перед німецьким Ґештапом, бо скоріше чи пізніше ми будемо вести з ними боротьбу. Пляни німців є такі, що Україна для них має бути їхньою колонією. Треба все пам'ятати, що ми збройне виступаємо проти кожного ворога, який схоче Україну окупувати для своїх інтересів. Війна між москалями й німцями буде напевно і з цим нам треба рахуватися. Не потішати себе фальшивими надіями, а приготовлятися ідейно до боротьби з німцями вже тепер. З тобою я буду в постійному контакті, як тільки опинюся по цьому боці Буга. Сюди незабаром прийде Дмитро Маївський і я тебе з ним познайомлю.
