Через нашу камеру переходили різні люди. Одні відходили до транспортів на далеку морозну північ, другі приходили новоарештовані зі світу, а не раз попадали в'язні з інших львівських тюрем.
Тож одного разу до камери прийшов в'язень-поляк із Бриґідок, який був за фахом залізничний урядник. Я з ним познайомився і просив оповісти про умови життя у Бриґідськіи тюрмі і хто там сидів з українців.
Він подав багато українських прізвищ, а коли вимовив ім'я Ярослава Селезінки, я дуже зрадів і просив докладніше про нього оповісти.
Я ніколи не міг того забути, як д-р Я. Селезінка, хоч був головою повітової партії УНДО, мав відвагу кількакратно приходити на комісаріят польської поліції і вимагати звільнення мене від ув'язнення. Вся родина Селезінків залишила в моїй пам'яті гарні спомини.
З оповідання прибулого в'язня виходило, що д-р Ярослав Селезінка дуже добре духово тримався, хоч втратив усю свою надмірну вагу, голодував, але того ніколи по собі не виявляв. Цілий час був веселої вдачі, й через це його любили всі в'язні без уваги на національність. Він ніколи не нарікав на свою долю, яка так була безжалісна до нього, бож НКВД його арештувало в перших днях окупації ЗУЗемель москалями у вересні 1939 р.
Ближче про його справу прибулий нічого не міг сказати, бо властиво сам адвокат Селезінки не знав, за що його арештувало НКВД. Треба сподіватися, що його арештували за зготовлений заздалегідь список, як колишнього міністра військових справ Уряду ЗУНР, та про це нікому д-р Селезінка не говорив у камері, й дуже можливе, що до того часу саме НКВД Селезінки в тому напрямі не оскаржувало.
Траплялося, що арештовані сиділи довгими місяцями, й ніхто ними не цікавився. Сидів із нами теж учитель із Буська Вороновський, депутат до Верховного совета. Він добре тримався і молодших підтримував на дусі, кажучи: при тому: «Хвіст угору!».
Часом приходили нові арештовані, так зв. зв'язкові, яких спіймали на самому кордоні. Від таких ми мали різні відомості з-за кордону. Від одного з них ми довідалися, що Зеня Левицька й Лопатинський згинули на кордоні.
Сама Зеня розірвала себе гранатою, щоб не попасти живою до рук НКВД. Її старша сестра Галя була того часу арештована у Львові й таки першого дня в тюрмі прийняла отруту. Молодшу сестру Марійку так тортурувало НКВД у Замарстинівській тюрмі, що вона збожеволіла. Брат Юрій сидів зі мною в одній камері. Був дуже ідейний і відважний бойовик. Його прилучили до першого процесу Крайової Екзекутиви ОУН, в якій виступало дванадцятеро підсудних.
