Дяків попросив польського священика, який сидів у нашій камері, щоб поблагословив просфору й інші дари. Ми теж запросили представників від польських груп на нашу Святу Вечерю в гості. Прийшли вони з повною повагою і з подивом слідкували за церемонією.
Всі стали наколіна й вислухали латинських слів благословлення. Дяків провів молитву і сказав слово про малого Ісуса. Слово було палке й бойове. Він подякував польським представникам за участь і побажав нам всім, а зокрема гостям усього найкращого. Представники, зі свого боку, теж подякували за запросини й бажали нам провести щасливо Різдво Христове та побачити ще волю.
Після формальних привітань, ми встали й заспівали «Бог Предвічний». Стародавня коляда, співана притишеним голосом, рознеслася по кутах широкої камери і зворушила серця всіх без вийнятку, з якої національности не походили б. А були тут жиди, невіруючі, як ген. Чаплінський, герой Совєтського Союзу з війни з Японією й ін. Всі стояли у глибокій повазі й певно думали про містерію Різдвяної Ночі.
Чи чути було коляду на коридор, того не знаю, але нам ніхто не перешкоджав. Я поділив просфору, даючи спершу священикові, потім гостям і врешті всім присутнім у камері. Їли зі смаком «кутю» й кінчили трапезу Святої Вечері «тортом».
Того вечора в камері панував направду святковий настрій. Поважні польські науковці відкривали свої серця щиро і признавали великий організаційний хист українців, їхню солідарність і товариськість. Тих прикмет, як казали, бракувало полякам у тюрмі.
Другого дня Дяків із пам'яті читав Службу Божу, а ми навколішках притишено співали. Того ранку на снідання кожний дістав із нашої «кухні» одну кромку хліба зі смальцем, який хтось мав при собі з новоарештованих, і трохи цукру до «кави». Я приступив до одного в'язня, який до камери прийшов недавно і все сидів мовчки, з ніким не входив в ближчі контакти. Був чорнявий, із подовгастим обличчям, темні великі очі зраджували високу інтелігенцію.
На прізвище звався Гринів. Був схвильований того різдвяного ранку й тим, що я до нього підійшов та приділив йому теж пайку, почав зі мною розмову. Вибачався, що поводить себе як відлюдок, не входить із ніким у товариські зв'язки, але у нього була поважна справа й тому вів себе дуже обережно, щоб не попасти на провокатора в камері, яких часто НКВД насаджує. В доказ, що його тяжко тортурували, показав мені свіжі заблизнені ями вище колін, які виникли внаслідок знищених ропою м'язів.
