Коли вже НКВД зважилося посадити на лаву підсудних американську громадянку, яку арештовано найпізніше, тоді справа посунулася вперед, і виготовлено акт обвинувачення у грудні 1940 р.
29. РІЗДВО В ТЮРМІ
Був передріздвяний час 1941 р. Ми вирішили приготовитися, щоб інакше, не буденно, відсвяткувати в тюрмі Різдво Христове. На мене наша група наклала обов'язок зорганізувати все як слід. Та зрештою, що там можна було зорганізувати? Нічого не було, щоб спекти, зварити, ані нічого купити. А все ж таки щось треба вплянувати й підготовити.
Плян був такий: кожний мусів, до Свят заощадити пайку хліба й чотири порції цукру. В запасі ми мали трохи цукру, який приніс зі світу один інженер-білорус і пристав до нашої української групи. Шкода, що не пам'ятаю його імени, бо це була гарна характером людина.
Я теж просив в'язнів, якщо в тижні буде юшка з пенцаку, виловити всі зернята і скласти до окремої миски, а це була не абияка штука, виловити кільканадцять зернин із миски каламутної юшки. Та около 60 осіб нашої групи назбирали зернят пенцаку, може, з півтора літра. Жаль було дивитися на мищину того пенцаку, який почав киснути, бо до Свят-Вечора було ще кілька днів.
Пенцак ріс як на дріжджах, треба було перекидати його до інших мисок, але це нам не перешкодило здійснити наш плян.
Вже вранці в день Свят-Вечора ми до пенцаку додали цукру й м'якушки із хліба, добре вимішали разом і так зробили кутю. Білорус мав ще зі світу засушену булку, яку дав до нашої господарки. Я полупав її на малі шматочки, спаленим на металевій ложці цукром покапав кожний кусничок замість меду, й це була просфора.
Того ж самого ранку ми зібрали ввесь осад «кави» (спалений ячмінь, з якого варили нам каву) вимішали теж із намоченою м'якушкою хліба, з цукром добре вим'яли – і так постали вироблені в округлі форми «торти».
Скільки то було зайнять того ранку, годі перечислити. Кожний старався себе сяк-так причепурити, випрати й полатати сорочку та випрасувати під сидженням штани. Теолог Дяків Роман докінчував проби з хором, який мав у своєму репертуарі кілька гарних колядок. Проби відбувалися мурмурандо, щоб на коридорі не чув сторож.
Десь над Львовом на морозному небі засвітила перша зірка, якої ми не могли доглянути крізь вікно, а тільки припускали, що перша зірка мусіла зійти, бо надворі робився присмерк і на західньому небосклоні червоніло небо.
Кожний із нас був святково прибраний у чисту, або у краще полатану сорочку. Всі штани були випрасовані на «кант». Кожний прийшов із мищиною й ложкою. Ми посідали на підлозі великим колом довкола просфори й куті.
