Шляхом «Леґенди» | страница 121
Дуже журився Омелян долею наймолодшої сестри Оленки, яку НКВД арештувало ще перед ним. Знову мені пригадалася Оленка, про яку ми не раз говорили в польській тюрмі, як сестру Зенка, й жартома сватали з нею Миколу Лемика, який дуже дружив із Зенком.
Я хотів Омелянові якось допомогти відшукати Оленку і впав на думку, чи вона випадково не є в Замарстинівській тюрмі.
Одного разу нас вивели на прогулянку, й ми переходили попід вікнами жіночих камер. Зрівнявшися з одним вікном, я кликнув: «Оленко, тут Омелян!» Чи хтось мене почув у камері, того я не знав.
Коли ми верталися із прогулянки, в тому вікні нікого не завважили, ложки дерев'яні стриміли між ґратами, як перше, й сушилися. Омелян не знав, чи сестра є в тюрмі, чи, може, її вивезли. Мого справжнього прізвища він також не знав і часто в розмові зі мною підморгував мені й додавав: «Ей, Федьку, Федьку, ти не Федько!»
Я це приймав за жарт й ніяк не реагував. Омелян мав гарний голос-баритон і часом любив заспівати «Гетьмани, гетьмани», або «Як почуєш вночі край свойого вікна» Я любив слухати й переживав цілою душею зміст пісень.
Часом Омелян замикався в собі, був мовчазний, ходив по камері й думав. Журився своєю дружиною геною й донечкою Зенею, яка мала не цілих два роки. Тоді Омелянові не було до розмов, ані до співу. Кожний такі хвилини часто переживав.
Московське НКВД було відоме з того, що вміло приховувати в'язнів від інших камер і оточування. Зв'язки з іншими камерами були дуже утруднені через добірну й вірну тюремну обслугу, яка складалася виключно із кримінальних в'язнів. Рідко коли такий посмітюх, чи роздавач зупи міг щось передати на іншу камеру, або подати новини зі світу. Все і всі були дуже стероризовані. В'язні із сусідньої камери боялися відзиватися на стукіт шифру через стіну, бо підозрівали, що це може бути підступ тюремних органів. Вістки про політичні групи, які виступали перед судом НКВД – були особливо втримувані в таємниці. Ніхто ніколи не міг довідатися зараз після розправи про вислід вироків оскаржених, хіба згодом, як такий засуджений залишав записку або непомітний напис в умовленому місці туалети чи купальні.
Ми знали, що підготовляється судова розправа проти великої націоналістичної групи ОУН на чолі з кількома членами КЕ ОУН. Та ніхто не міг із певністю подати число тієї групи. З висліду допитів тих оскаржених, які сиділи в нашій камері (їх було трьох, і це доказувало, що адміністрація не могла більшої кількости із групи розмістити в тюрмі так, щоб по камерах було тільки по одному в'язневі з тієї групи), виходило, що груп в'язнів було більше, ніж камер.