*
* *
Згодом Великим шляхом посунула німецька армада. У селі з’явилися представники окупаційної влади, розвісили об’яви з наказами та заборонами німецького командування, де за всі невиконання було одне – розстріл. Стецівчани на вимогу окупаційної влади вибрали старосту, найбільш незадоволені радянською владою записались в поліцію, виловлювали активістів та керівників радянських установ, не оминуло лихо й колишнього голову колгоспу Афанасія Білана.
Схопили його вдома, та він і не збирався нікуди втікати. Побитого, зі зв’язаними руками, під розпачливі зойки жінки і трьох малолітніх доньок, повели до колгоспної контори. Зігнали і старих і малих на прилюдний допит голови. Софія подумки молилась разом з усіма, щоб лихо оминуло дорого чоловіка.
–
Ти тут був головою? – запитали через перекладача.
–
Так, – ствердив чоловік.
–
Хто тобі дав право роздавати зерно з комори?! – гримнув офіцер. – Хто твої спільники?
–
Ніхто. Я так вирішив сам: засіки повні, а гарний урожай дозріває на полі і ніде його буде зберігати.
Наступила мовчанка, у якій і селяни і Афанасій, прочитали неминучий і страшний вирок. Офіцер слухав перекладача і з ненависті його обличчя біліло. – Розстріляти! – віддав наказ.
Вирок Афанасієві Білану виконали на полі за селом. Тепер усі люди знали, що поміж ними є такі, що на очах перекинулись у зрадників.
Німці увійшли в село, ґелґочучи щось. Біля хати Брусліновських зупинились, зайшли на подвір’я, заглянули в хату, через перекладача повідомили, що в хаті будуть розміщуватись військові. Сім’ю Назарову з більшої половини хати вигнали і переселили в меншу – через сіни. Вороги були веселі: аякже, вибили нарешті із села червоноармійців. Німецький кухар наказав варити яйця в печі. Назарій уніс у хату рядно соломи, мовчки виклав її перед піччю. Марія підкладала солому у піч віхоть за віхтем, але вода на яйця не закипала, німець нервував: «Шнель, шнель, шнель!» Тим часом до хати сходилися військові, та неабиякі: видно, що офіцери. Нарешті окріп змилосердився і кипів аж бризки вилітали на черінь. Кухар заусміхався, а коли вибрав яйця, став показувати, що треба зварити чай. Він жестикулював, пояснюючи, що швидко треба зварити чай, адже він бачив, як довго закипала вода. А тоді став у кухлі наливати окріп, в якому щойно зварились яйця. Марія здивувалася, стала злякано жестами показувати, що так не можна. Тим часом Назарій уніс відро води на чай, але кухар тлумачив своє і продовжував черпати окріп у кухлі. Він аж звеселів, що знайшов вихід і собі порятунок: «Матка, ґут. Ґут, матка!» – усміхався. Також наказав зняти з стіни фотокартку сина, де її Микола був сфотографований у військовому одязі, пояснивши, що можуть зайти до хати ті, хто за цю фотокартку покарають всю сім’ю.
