партах.
- Що ви робите? - запитала міс Гар-
мидер.
- Дістаємо підручники з математики,
міс.
- А хто що сказав про математику? -
лагідно запитала вона.
Усі троє підняли голови з-над парт і
уважно спостерігали за нею.
- Ми завжди займаємося математикою
22
по понеділках, - сказала Ребекка.
- Розумію, що ж, ми не повинні зміню-
вати розклад, чи не так? Це він? - міс Гар-
мидер примружилася, щоби прочитати ве-
личезний аркуш паперу, вкритий блакит-
ними написами. Багато з-поміж них були
підкреслені червоним.
- Цікаво, цікаво, - сказала вона. - От-
же, математика. Ну, давай ти, як тебе зва-
ти?
- Пітер, міс.
- Добре, Пітере, скільки буде два плюс
два?
Пітер втомлено зітхнув.
- Чотири, міс.
- Дуже добре. А тебе як звати?
- Емі, міс.
- Скажи-но, Емі, скільки буде шістсот
дев'яносто два плюс п'ять тисяч двісті шіст-
десят, поділити на вісім?
Настала черга Емі зітхати. Годі було й
надіятися, що їй вдасться підрахувати це
в умі.
- Я не знаю, міс, - прошепотіла вона,
очікуючи, що вчителька почне на неї кри-
чати.
23
- І я так само, - усміхнулася міс Гар-
мидер. - Але, мабуть, страшенно багато.
Добре, математику ми на сьогодні відроби-
ли. Що в нас далі?
- У розкладі далі англійська, міс, - по-
відомила Ембер.
- У такому разі, будь ласка, напиши
на дошці слово "кіт".
Ембер написала.
- Прекрасно, - сказала міс Гармидер. -
Англійську ми теж відробили. Наступний
урок, наскільки пам'ятаю, історія. Ентоні,
коли в тебе день народження?
- Двадцять восьмого жовтня, міс.
Міс Гармидер подивилася на годинник.
- Ще тільки пів на десяту, а ми вже
закінчили всі уроки!
- У нас ще залишилися природничі на-
уки, - зітхнув Люк.
- Ми завжди займаємося природничи-
ми науками, - простогнав Вейн.
Двері класу рвучко відчинилися, і міс-
тер Шрапнель виставив з-за одвірка свою
велику голову.
- Усе гаразд, міс Гармидер? - уривчасто
запитав він. - Математика?
24
- Ми займаємося нею, містере Шрап-
нель, - бадьоро сказала міс Гармидер.
Якийсь час обоє дорослих дивилися од-
не на одного. Це виглядало так, ніби містер
Шрапнель їй не повірив, а вона чекала, що
він скаже ще щось. Тим часом вона просто
спокійно дивилася на нього своїми ясними
сірими очима. Містер Шрапнель відчув, що
цей погляд його дратує. Він коротко кив-
нув, тихо зачинив двері й пішов далі.
Міс Гармидер знову повернулися лицем
до класу:
- Скажи мені, чим ви вже займалися у
цій чверті з природничих наук, Марк?
- Ми проходили птахів, міс.
- Он як? Це добре.
- Ми встигли пройти співочих птахів,
качок і чайок, - досить байдуже додав
