Гармидер у школі | страница 5
- Доброго ранку! - закричала вона ще
звіддаля. - Який прекрасний ранок! Лілія
Гармидер. Як ся маєте?
- А... а... - почав містер Шрапнель. - Ця
швидка допомога...
- Надзвичайна, правда? Я купила її то-
рік на розпродажу. І знаєте, досі все чудово
працює: сирена, маячки
- Я чув, - пробурчав містер Шрапнель.
- Ну що, пішли? Не будемо гаяти ча-
су, - сказала міс Гармидер. - "Веди, Мак-
даф!", ну, це з Шекспіра.
Містер Шрапнель стиха зітхнув і по-
плентався за міс Гармидер у школу, під-
бираючи за нею все, що вивалювалося по
дорозі з її сумок.
2. Велике літакове
змагання
- Це третій клас, - сказав містер Шрап-
нель.
Тридцять двоє дітей сиділи тихо і су-
мирно, вони подивилися спочатку на нову
вчительку, а тоді на містера Шрапнеля,
але врешті-решт їхні погляди знову звер-
нулися до нової вчительки.
- Третій клас, це міс Гармидер.
Лілія Гармидер широко усміхнулася
класу і виронила ще дві сумки.
- Доброго ранку, діти! - проспівала во-
на і миттю зникла під столом, щоби по-
збирати свої манатки.
20
- Доб-ро-го ран-ку міс Гар-ми-дер! - хо-
ром привіталися третьокласники, попри
те, що міс Гармидер зникла з їхнього поля
зору.
- Містер Дейвід нездужає, - пробурчав
містер Шрапнель. - Тим не менше, я впев-
нений, що у міс Гармидер ви будете в доб-
рих руках. Ага, до речі, міс Гармидер, роз-
клад висить на стіні ось тут. Перший урок -
математика.
- Що це? - звідкись з-під столу долинув
здушений голос. - О, я знайшла гумку, схо-
жу на слона. Хтось із вас загубив слона?
Над столом з'явилася рука, яка розма-
хувала червоною гумкою.
- Хто загубив слона?
Містер Шрапнель заціпеніло дивився на
руку зі слоном. Йому ніколи не доводилося
чути нічого подібного.
Щодо третьокласників, то вони були
ошелешені не менше за нього. Вони, зата-
мувавши подих, чекали, що містер Шрап-
нель ось-ось вибухне.
Проте він так і не вибухнув. Він тільки
дивився на тонку руку, що вимахувала гу-
мовим слоном.
21
Тоді над столом з'явилося й обличчя, і
міс Гармидер звелася на ноги.
- Ну ж бо, він же чийсь, - радісно ска-
зала вона. - Бідний бездомний слоник!
У задніх рядах тихенько хихикнули.
Містер Шрапнель крутнувся на каблуку і
вп'явся поглядом у глибину класу. Він різ-
ко вдихнув:
- Я змушений залишити вас, міс Гар-
мидер, і не забувайте - математика!
Містер Шрапнель розмашистими кро-
ками зник за дверима. По класу пронесло-
ся полегшене зітхання, діти відкинулися
на спинки парт. Лілія Гармидер уважно
дивилася на дітей. Діти похмуро дивилися
на неї. Троє з них вже порпалися у своїх
