пояснив інспектору, що він прибув у школу,
щоб відкрити бібліотеку, що це маскарад і
все таке.
Напруженість почала спадати.
Тільки місіс Вухокрут почала все біль-
ше і більше втрачати спокій - в міру того,
як вона усвідомлювала, що її план ось-ось
провалиться.
Коли завуч вже збиралася виконати
свою звичайну штучку із втягуванням ро-
та і вибухнути гнівом, з'явилася рятуваль-
на партія у постаті справжнього репортера
і фотографа.
Як тільки завуч побачила камери пре-
си, її настрій одразу змінився, а на лиці
знову засяяла радісна усмішка. Вона при-
вітно вишкірила зуби, поправила кок і по-
спішила через вестибуль до входу.
180
- Ах, шановні панове журналісти, ви,
звичайно ж, прибули, щоб сфотографувати
шостий клас!
- Ну, насправді ми ще не вирішили...
- Звичайно ж, ви хочете сфотографува-
ти мій клас, - наполягала місіс Вухокрут. -
І мене. Наші костюми найкращі. Крім того,
ми найстарші. Шостий клас, вставайте, хо-
діть до мене.
Поки шестикласники вставали, решта
дітей і вчителів у відчаї перезиралися. Ма-
ло того, що місіс Вухокрут намагалася зі-
псувати всім забаву, то тепер вона ще й мала
зібрати всі лаври.
Усі погляди звернулися до міс Гармидер.
Невже вона не зупинить це неподобство?
Але виявилося, що на допомогу прийшла
не Лілія, а вдова Твонкі.
- Думаю, що фотографувати найкраще
в музичному кабінеті, місіс Вухокрут, -
сказав містер Притул. - Там гарно і тихо,
і преса зможе присвятити вам стільки
часу, скільки захоче. Шостий клас, ідіть за
мною.
Директор вивів шестикласників із вес-
тибулю. Коли вони підійшли до дверей му-
181
зичного кабінету, містер Притул звернувся
до місіс Вухокрут:
- Зайдіть і подивіться, чи там прибра-
но, - запропонував він.
- Мушу сказати, що з вашого боку це
дуже добра ідея, містере Притул, - сказала
завуч, заходячи в музичний кабінет. -
Принаймні нам не заважатимуть ці жах-
ливі пірати.
Як тільки вона опинилася всередині,
містер Притул зачинив двері і замкнув їх
на ключ.
- А тепер, - спокійно сказав він, - ході-
мо назад у вестибуль, подивимося, чим ми
можемо зайнятися - для різноманітності.
Він повів дітей назад у вестибуль, не
звертаючи уваги на приглушені крики зі
звукоізольованого музичного кабінету.
Після цього церемонія відкриття бібліо-
теки і справді пройшла дуже добре. Мер ви-
голосив цікаву промову, запросив усіх поліс-
менів усередину, і всім дісталося по шмат-
ку торта. Журналісти зробили стільки фо-
тографій, що стаття про відкриття бібліо-
теки зайняла в газеті цілий двосторінковий
розворот.
