Гармидер у школі | страница 57

182

Усім було дуже весело, але що особливо

впадало у вічі, то це те, наскільки тепер усі

почували себе вільно і радісно, які всі були

багаті на вигадки і приязні тепер, коли мі-

сіс Вухокрут була замкнута в музичному

кабінеті.

- Думаю, її треба випустити, - сказала

місіс Пател.

- Я загубив ключ, - випалила вдова

Твонкі.

Після довгих років змагань з місіс Ву-

хокрут містер Притул не збирався так лег-

ко здатися.

- Я залишу для неї шматок торта, -

спокійно сказала міс Гармидер.

Зачинена в музичному кабінеті місіс

Вухокрут виявила, що їй буде тяжко вибра-

тися. Вона твердо вирішила втекти, але

єдиним шляхом на волю, крім замкнених

дверей, було віконце на пласкому даху, на

недосяжній для неї висоті.

Озирнувшись навколо, місіс Вухокрут

помітила стос барабанів. У ньому були чо-

тири барабани, від маленького сигнального

барабанчика до великого басового барабана.

Завуч подумала, що якби вона поставила

183

барабани один на другий, то могла би виліз-

ти по них під стелю, добратися до віконця

і вибратися на волю.

Скласти барабани гіркою один на один

було легко. Видертися по них нагору в тісній

облягаючій сукні було вже дещо складні-

ше. А от балансувати на вершині хисткої

гірки, намагаючись відчинити віконце, бу-

ло надзвичайно важко. Стосик барабанів

почав хитатися і розгойдуватися, а місіс

Вухокрут дико витанцьовувала на його вер-

шині, намагаючись втримати рівновагу,

але безрезультатно.

- А-а-а-а-а-а-а!

З несамовитим тріском ноги місіс Вухо-

крут зникли у нутрощах верхнього бараба-

на. З розгону вона пробила всі чотири ба-

рабани, причому її руки виявилися при-

тиснутими до боків, так що вона не могла

поворухнутися.

Такою її і знайшли - о пів на третю, коли

діти вже розійшлися по домівках. Містер

Притул, який уже встиг перевдягнутися

у свій звичайний одяг, знайшов ключ і

відчинив музичний кабінет. Він зазирнув

усередину:

184

І

- О, здається, місіс Ву-

хокрут теж вирішила на-

решті вдягнути маскарад-

ний костюм.

Крізь щілинку між дво

ма верхніми барабанами

місіс Вухокрут могла

тільки дивитися - ще й

украй безпомічно.

- Геть із дороги! - про

сичала вона.

- Вам не потрібно до-

помогти вибратися з цих

барабанів? - запитала міс

Гудлі.

- Ану забирайтеся з

дороги! - знову крикну-

ла завуч, і гора бараба-

нів почала повільно су-

нутися на них. Приго-

ломшені вчителі мовч-

ки стояли і спостеріга-

ли, як барабани про-

повзли коридором і ру-

шили у бік дому місіс

Вухокрут.

Містер Притул спостерігав за її відхо-

дом із привітною усмішкою. Він чомусь не

сумнівався, що коли місіс Вухокрут повер-