Гармидер у школі | страница 55

нею із завиванням сирен кинулися дві

поліцейські машини, які тільки що прибу-

ли на місце події.

- Блискуче! - сказав Гері, вихиляючись

у вікно. - Мені подобається бути піратом.

Поки швидка допомога під'їхала до шко-

ли, мер встиг отримати назад свої штани,

а міс Гармидер пояснила йому, у чім річ,

176

і як місіс Вухокрут намагалася їх усіх об-

дурити.

- Прошу мене вибачити, - сказала во-

на, - але ми не могли втрачати часу. Я му-

сила доставити вас якомога швидше. Усі

діти досі у школі, вбрані в костюми, чека-

ють, коли ви відкриєте бібліотеку.

Мер сидів спереду біля неї, чіпко хапа-

ючись за краєчок сидіння, коли машина

проходила повороти, стаючи дибки на два

колеса. Він обернувся до Лілії зі слабкою,

але захопленою усмішкою:

- Це так весело, - вичавив він. - Мені

вже сто років не було так весело. Подумати

тільки, мене викрали десятирічні пірати!

Якби-то всі відкриття бібліотек були таки-

ми! З цього вийде гарна стаття для газети.

Швидше, отам поверніть вулицею наліво,

це коротша дорога.

Швидка допомога ще не встигла зупи-

нитися на стоянці біля школи, як усі вже

повискакували з неї і кинулися до школи,

очолювані міс Гармидер.

- Переговори залиште мені, - шепнула

вона, коли вони ввійшли у вестибуль. На

них очікуюче дивилося море облич.

177

- Що відбувається? - закричала місіс

Вухокрут.

Лілія усміхнулася до неї.

- Усе гаразд, місіс Вухокрут. Просто ста-

лося деяке непорозуміння. Дозвольте мені

представити нам пана мера. Він прибув, щоб

усе-таки відкрити нашу бібліотеку.

- Але це неможливо! - випалила за-

вуч. - Я не можу цього дозволити!

Тут, ніби щоб додати ваги словам мі-

сіс Вухокрут, подвійні двері різко розчини-

лися, і у вестибуль ввірвалися четверо по-

лісменів.

- Усім залишатися на місцях! - закри-

чав інспектор Хоул. - Ви всі заарештовані!

178

I

Містер Притул, чи то пак вдова Твонкі,

виступив уперед із явно привітною усміш-

кою:

- О, теж маскарадні костюми! - почав

він. - Хіба ж це не гарно, діти? Репортери

теж переодяглися.

- Я не репортер, я справжній поліс-

мен! - заверещав інспектор Хоул. - А вас

заарештовано за викрадення, збройний на-

пад, перевищення швидкості і... і... і...

Інспектор Хоул раптом замовк і поди-

вився на містера Притула з непідробним

жахом:

- Ви директор! У вас вуса!

І

І

/ п і з л \ с л \ •

- На вас сукня!

- Так. Можна, я подую у ваш свисток?

- Ні, припиніть, облиште мій свисток.

Заарештуйте цих піратів!

Поліцейські кинулися до дітей і вже

збиралися заарештовувати піратів, коли їм

на виручку прийшов сам мер. Він поспішно