Гармидер у школі | страница 53
Нещасний містер Притул відчайдушно
намагався придумати щось, що могло би
врятувати становище. Він підняв руку, про-
сячи тиші:
- Не забувайте, що ми маємо прекрасні
костюми і що сюди прийде преса, щоб зро-
бити знімки...
Місіс Вухокрут знову почала шепотіти йо-
му на вухо, і він у відчаї відвернувся. Цьо-
го разу завуч взяла слово:
- Оскільки мер не зможе прибути, жур-
налістам нема сенсу приходити і робити
знімки, тому я зателефонувала до редакцій
і скасувала їхні візити. Боюся, діти, що сьо-
годні до нас взагалі ніхто не прийде.
170
Лілія Гармидер дуже уважно спостері-
гала за місіс Вухокрут. їй було цікаво, чо-
му це завуч виглядає такою задоволеною.
Хоча місіс Вухокрут дивилася на дітей
дуже серйозно, у її вигляді було щось, що
змусило Лілію запідозрити, що вона всього
лише вдає. Вона тихенько піднялася зі свого
стільця і поспішила порожнім коридором до
кабінету секретарки.
- Це жахливо, - сказала секретарка. -
Діти, мабуть, такі розчаровані. Я просто не
могла повірити, коли місіс Вухокрут при-
йшла і сказала мені, що мер скасував візит
і що вона повинна попередити журналістів,
щоби ті не приходили.
Міс Гармидер глибоко вдихнула. Усе
починало ставати на свої місця.
- Я думала, мер вам подзвонив, - ска-
зала вона секретарці.
- Та ні.
- Негайно дзвоніть у мерію! Тут щось
негаразд.
Секретарка поспішно набрала номер ме-
рії, міс Гармидер схопила трубку і почала
закидати запитаннями бідолашного клер-
ка на іншому кінці дроту.
171
Через кілька хвилин Лілія пожбурила
трубку на важіль:
- Місіс Вухокрут усе підлаштувала. Во-
на вчора ввечері зателефонувала до мерії і
сказала, що ми змушені відмовитися від
візиту мера. Зараз мер пішов у магазин ку-
пувати собі нові штани. Місіс Вухокрут усе
підлаштувала!
- Як вона могла? Навіщо їй це? Бідо-
лашні діти... - бідкалася секретарка, але
міс Гармидер не збиралася здаватися.
- Зателефонуйте до редакцій і наново
домовтеся з журналістами. А я залагоджу
справу з мером!
Міс Гармидер помчала назад по коридо-
ру і ввірвалася у вестибуль, де застала сце-
ну загального розпачу і пригнічення.
- Вибачте, містере Притул! - гукнула
Лілія. - У нас надзвичайна ситуація! Тре-
ба поспішати! Я повернуся дуже швидко!
Хай діти залишаються у вестибулі! Саман-
та, Гері, Майк, Лора, Рейві, Кімберлі, ви
їдете зі мною, раз-два, і візьміть свої пірат-
ські шаблі!
І міс Гармидер разом з піратами промча-
ла до своєї швидкої допомоги.
172
Через кілька секунд, завиваючи сире-
ною і блимаючи маячками, швидка допо-
мога вже летіла в напрямку центру міста.
