учителів на підміну.
- Вона пише, що може навчати кого за-
вгодно і чому завгодно.
15
Директор потер руки:
- Справді? Добре, добре. Сподіваюся, во-
на вже їде сюди. Я мушу йти дати свисток.
Він схопив свисток, який висів коло
дверей, з його боку, і розмашисто пішов
через хол у шкільний двір.
Діти кричали, верещали і гасали навсі-
біч, мов кульки у фліпері. Але що таке ді-
ти для містера Шрапнеля?! Він команду-
вав школою, немов своєю власною приват-
16
ною армією. Тут було місце для всього - і
все мало своє місце. Тут був час для всього
і на все... Він не зводив очей з годинника.
Десять секунд, дев'ять, вісім - свисток уже
був напоготові.
Пронизливий свист - і вся біганина,
шум і гам припинилися. Усі діти завмерли
нерухомо, кожен на тому місці, де його за-
став свисток.
- Фрейзер! Ти ворухнув ногою. Стій і
не рухайся, хлопче. Дівчинка отам, так,
ти, перестань чухатися!
Містер Шрапнель глянув на автосто-
янку. Міс Гармидер ніяк не давала про
себе знати. Десь далеко почулося завиван-
ня сирени. "Мабуть, пожежники", - подум-
ки відзначив він. Директор почав переклич-
ку. Діти рівненькими рядами тихесенько
заходили в школу. Звук сирени наблизив-
ся. Декотрі з дітей оберталися, щоби поди-
витися, чи машина з сиреною проїде перед
воротами школи. Цікаво, це пожежники
чи поліція?
На розі вулиці звискнули колеса авто-
мобіля - і з-за повороту виринула швидка
допомога з увімкненими маячками і сире-
17
ною, яка ревіла голосом, що доводив до
шалу. Усі зачаровано дивилися, як вона
промчала повз школу. Навіть містер Шрап-
нель не втримався від того, щоби просте-
жити, куди ж вона поїде.
Раптом швидка допомога зупинилася,
верескнувши гальмами, і на ній загорілися
ліхтарі заднього ходу. Сирена і далі завива-
ла. На боці водія опустилося віконце, у ві-
конце висунулася рука, показуючи правий
поворот. Тоді заревів мотор, зі скреготом
увімкнулася передача, швидка допомога рво-
нула у в'їзну браму школи і, черговий раз
звискнувши гальмами і шинами, зупини-
лася на автостоянці. З машини вискочила
невисока постать, тягнучи за собою шість
різнокаліберних торб, сумок і пакетів, при-
чому половина їх вмісту висипалася на ас-
фальт. Вона швиденько озирнулася, а тоді
провела рукою по зачісці, яка нагадувала
вороняче гніздо. Губна помада піднімалася
до половини одної з її щік, а тіні для очей
були розмазані по більшій частині носа. Жін-
ка люб'язно посміхнулася містерові Шрап-
нелю й пішла до нього через майданчик, по-
хитуючись під вагою сумок.
18
