помоги.
Більшість дітей решту часу до обіду за-
ймалися тим, що міряли лінійками, виріза-
ли ножицями з паперу, клеїли, фарбували і
прибивали. Але найбільше задоволення ма-
ла набігова команда. Міс Гармидер чомусь
вирішила, що Саманта Боггіс не дуже під-
ходить для набігової команди - хоча, мож-
ливо, вона подумала, що Саманта Боггіс під-
ходить для цієї ролі аж занадто добре. То-
му вона вибрала трьох дітей, які не надто
захоплювалися піратами.
У трійцю, котора мала наганяти жах,
увійшли Раян, Клайд і Лінда. Вони вирі-
шили спершу вирушити за найлегшою здо-
биччю і, не зволікаючи, подалися просто до
класу місіс Пател із чотири- і п'ятирічни-
ми дітьми. Під дверима класу місіс Пател
набігова команда розпочала довгу супереч-
ку, чи потрібно їм стукати.
142
- Дурниці, - пробурчав Клайд. - Справ-
жні пірати не стали би стукати.
- Але ж насправді ми не справжні
пірати, зовсім не справжні, і ти знаєш, що
робить місіс Вухокрут, якщо не постукати, -
Лінда нервово гризла нігті.
- А що, якщо ми постукаємо, а тоді рап-
тово ввірвемося? - запропонував Раян.
143
Але перш ніж вони встигли дійти згоди, двері відчинилися, і на порозі з'явилася мі-
сіс Пател, яка привітно усміхнулася до них:
- Привіт. Вам щось треба? Ви так
довго тут стоїте і сперечаєтеся. Нам було
цікаво, що тут відбувається, правда, діти?
Двадцять сім маленьких личок поверну-
лися і подивилися на трьох піратів, які сто-
яли за дверима. Лінда вгризлася в нігті з
іще більшою силою. Раян кашлянув і почер-
вонів. Клайд зібрав усю свою мужність.
- Розумієте, місіс Пател, ми - пірати, -
прошепотів він, дивлячись у підлогу.
- Що-що? - перепитала місіс Пател, з
усіх сил стримуючись, щоб не розсміятися.
Клайд стиснув кулаки.
- Ми - пірати! - різко вигукнув він, на-
пустивши на себе надзвичайно похмурий і
войовничий вигляд. - І ми прийшли, щоби
викрасти ваші скарби!
- Угу! - Раян войовничо махнув своєю
піратською шаблею.
Лінда остаточно догризла всі свої нігті.
- Ой, дітки! На нас напали пірати! - мі-
сіс Пател підняла вгору руки, показуючи,
що вона здається. - Проходьте, будь ласка, -
144
запропонувала вона і провела піратів у
клас.
Місіс Пател підійшла до свого столу і ви-
тягла стару бляшану коробку з-під печива, в
якій вона зберігала пластирі, запасні шну-
рівки та подібні придатні речі.
- Ось моя коробка зі скарбами, - ска-
зала вона. - Ви можете її взяти, якщо ви
не зробите нам нічого поганого.
Клайд схопив коробку:
- Дякую, місіс Пател, це чудово... Я хо-
тів сказати, угу, і всім сидіти і не рухати-
