Гармидер у школі | страница 42

дзижчали.

Як же перехитрити цю нестерпну міс

Гармидер?

Якщо п'ятикласники прийдуть пере-

вдягнені піратами, то вся слава дістанеться

їм. Вона давала іншим класам примітивні,

тупі теми якраз задля того, щоби на їхньо-

му тлі шостий клас - її клас - виглядав

якнайкраще. Якби ж то вона сама додума-

лася дозволити шестикласникам бути піра-

тами! Пірати? Це просто жахливо!

135

До кінця дня місіс Вухокрут аж кипі-

ла. їй ніяк не придумувався план, як по-

ставити міс Гармидер на місце. Завуч від-

правила дітей додому, будучи у препогано-

му настрої (щоправда, діти цього навіть і

не помітили; їм здавалося, що вона така,

як завжди), і весь вечір ламала собі голову,

шукаючи розв'язання.

І

136

4. "Віддавайте нам

ваші скарби!"

Здалеку почулося завивання сирени,

яке швидко наближалося до школи.

- Це міс Гармидер, - сказав Гері, і не

помилився.

Ліліїна швидка допомога влетіла на сто-

янку і зупинилася, звиснувши гальмами.

Міс Гармидер вискочила з машини, розгу-

бивши половину своїх сумок, і кинулася че-

рез майданчик до дверей школи.

Діти спостерігали за нею з вікон.

- Як ти думаєш, вона божевільна? - по-

цікавилася Тіна.

- Мені байдуже, - відповів Раян. - Вона

сплутала плани Вухокрутки, і я думаю, що

вона заслужила медаль за відвагу.

Двері класу різко відчинилися, і всере-

дину влетіла міс Гармидер, розсипавши

вміст своїх сумок по всій підлозі та збивши

по дорозі до свого столу шість вазонів, які

стояли на підставці.

- Вибачте за запізнення, - закричала

вона, - але мого хом'ячка затягло в пилосос.

Я перемкнула його на видування; бідолаш-

137

на тваринка вилетіла з труби і впала прямо

в моє горнятко з кукурудзяними пластів-

цями. Мені довелося віднести його у ванну,

вимити з шампунем і висушити феном.

Зараз хом'ячок почуває себе непогано, а от

пластівці, думаю, вже непридатні.

- Вона таки божевільна, - шепнула

Трейсі Саманті.

- А Мішель уже тут? - запитала Лілія,

привітно усміхаючись до всіх.

- Тут, міс.

- Ти дістала дядькову мавпочку? - за-

питала міс Гармидер.

- Ні, міс, його не було вдома.

Почувши це, Джеймс вигукнув:

- А я казав, що ти не маєш ніякої мав-

почки! Я казав, що ти її не приведеш!

- А от і ні! А от і приведу! Я не винна,

що дядька не було вдома!

- Так? А от закладаюся, що в тебе нема

навіть дядька, не те що мавпочки.

- Джеймс! Мішель! - прикрикнула на

них Лілія. - Я більше не хочу про це чути.

Мавпочки сьогодні нема, і годі про це. Мож-

ливо, тобі вдасться дістати її завтра, Мітттель?

- Я постараюся, міс.

138

Поки міс Гармидер робила перекличку,