уряд заборонив учителям хворіти", - диву-
валася вона.
Якось вона зауважила в місцевій газеті,
у розділі "Продається", оголошення:
ГОНЧАРНИЙ КРУГ
З ОБЕРТОВИМ СТОЛОМ,
ІНСТРУМЕНТАМИ ТА ІНСТРУКЦІЄЮ,
А ТАКОЖ ПІВТОННИ ГЛИНИ.
ДОСТАВКА БЕЗПЛАТНО.
Міс Гармидер подумала, що це нагадує
оказію, яку не можна змарнувати. "Не свя-
ті ж бо глеки ліплять", - усміхнулася вона
сама до себе, а тоді, не відкладаючи, подзво-
нила за вказаним номером і придбала все,
про що йшлося в оголошенні.
Щоправда, Лілія не уявляла собі, скіль-
ки місця займає півтонни глини. Вона жи-
ла в невеличкому будинку, який насилу
втиснувся між іншими будинками, отож
перед ним не було садка. Тому, за браком
100
місця, їй довелося розмістити глину у ван-
ній, де та скидалася на якусь дивовижну
інопланетну істоту.
Згораючи від нетерплячки, міс Гарми-
дер негайно встановила круг, поставила но-
гу на привід - і добряче його розкрутила.
Тоді вона взяла трохи глини - тобто глини
було не так уже й мало - і поклала її на
круг. На превелике здивування Лілії, по-
кладена на круг глина тут-таки злетіла з
нього на високій швидкості. Лілії не лиша-
лося нічого іншого, а тільки спостерігати,
як глина перелетіла через усю кімнату і роз-
мазалася по лиці тітоньки Дори. На щастя,
це була всього лише фотографія тітоньки
Дори.
Міс Гармидер сяк-так відчистила ті-
тоньку, поцілувала її, щоб загладити свою
вину, і спробувала зробити все спочатку.
Другий шматок глини повівся, загалом, так
само, як і попередній, з тією лише різницею,
що він полетів у протилежному напрямку,
вилетів у відчинене вікно і влучив у ве-
лосипедиста, який тої миті проїжджав по
вулиці. Глина розпласталася у нього на го-
лові великим коричневим пляцком.
101
Засліплений глиною велосипедист в'їхав
по приставленій дошці просто в кузов буді-
вельного фургона. Коли будівельник при-
йшов до свого фургона по цеглу, то наткнув-
ся там на ошелешеного велосипедиста, який
намагався вибратися з-під уламків свого по-
нівеченого велосипеда, причому на голові в
нього було щось схоже на коров'ячу паля-
ничку.
Що ж до Лілії Гармидер, то вона так і не
втямила, що сталося. Вона якийсь час по-
нишпорила у себе у вітальні, дивуючись, де
ж це могла подітися глиняна ракета. Гон-
чарний круг виявився доволі непередбачу-
ваним, а тому міс Гармидер вирішила за-
йнятися ліпленням вручну. Тоді-то вона і
зліпила слоника - чи, радше, восьминого-
рогоноса?
Вона саме робила останні штрихи, коли
задзвонив телефон. Міс Гармидер миттю ки-
нулася піднімати трубку:
