Гармидер у школі | страница 22
- Щось сталося, містере Шрапнель? -
поцікавилася місіс Штурх.
- Та ні, абсолютно нічого не сталося.
Просто завтра після обіду до нас прийде
місіс Донован, от і все.
72
- Чи вона, бува, не інспектор?
- Так, вона інспектор. Інспектор, місіс
Штурх, але прошу, хай це вас не турбує. Я
можу піти додому, засунути голову в духов-
ку і покінчити з усім цим раз і назавжди.
Він розвернувся і поплентався назад до
свого столу.
Місіс Штурх з цікавістю спостерігала
за ним.
У третьому класі міс Гармидер саме по-
ставила на свій стіл стару бляшанку з-під
печива.
- А що там? - запитав клас, прекрасно
знаючи, що там може бути що завгодно,
крім печива. Бо міс Гармидер могла носити
печиво в кишенях піджака або на дні рюк-
зака, але в жодному разі не в такому баналь-
ному місці, як бляшанка з-під печива.
- Це миші, - пояснила класу міс Гарми-
дер. - Розумієте, мій кіт дуже ледачий -
його звуть Диван, бо він весь день спить, -
і не ловить мишей. Але якось я почула, що
в мене в кухні шкребуться миші, й поста-
вила кілька пасток.
- Фу, але там же не мертві миші, прав-
да? - буркнула Сара.
73
- Ні, я поставила такі пастки, які лов-
лять мишей живими, щоб їх можна було
потім випустити на волю - десь на природі.
Пастки стояли чотири ночі, а коли я пере-
вірила їх сьогодні зранку, то знайшла в них
двох мишок, їх я і принесла сюди, щоби
показати вам. Стюарте, здається, я бачила
в коридорі біля умивальника стару клітку
для хом'яка. Піди подивися, чи вона там є.
Стюарт вийшов - і через хвилину повер-
нувся з досить-таки іржавою кліткою. Все-
редині в ній залишалося маленьке бігове
74
колесо. Міс Гармидер відкинула кришку
клітки і взяла бляшанку з-під печива.
- Це досить непроста річ, - попереди-
ла вона. - Миші дуже збуджені, тому зали-
шається сподіватися, що вони не виско-
чать. Не хотілося б, аби вони шастали по
всьому класу.
Вона почала піднімати кришку бляшан-
ки, водночас тримаючи її над кліткою. Да-
лі вона струснула бляшанкою, і дві мишки
зісковзнули в клітку. Стюарт моментально
закрив кришку і зробив крок назад.
- Добра робота! Тепер вони будуть у без-
пеці.
- Ой, які вони гарненькі, - прошепотів
хтось із хлопчиків.
- Дивіться на її ніс, - сказав Марк. -
Вона нюхає. І морщить носа.
- Це того, що від тебе тхне, - пробурча-
ла Келлі.
- Я й не знала, що вони такі маленькі, -
пробурмотіла Джекі.
Одна з мишок вискочила на колесо, яке
почало зі скрипом обертатися. Мишка наля-
кано зіскочила, так ніби колесо її вкусило.
Тоді вона повернулася, старанно обнюхала
