дер. Тут нічого не сказано про куховарство.
Клас містера Дейвіда взагалі не мав займа-
тися куховарством!
69
Лілія Гармидер підійшла і подивилася
на розклад. Містер Шрапнель розписав усе,
чим мав займатися протягом цілого тижня
третій клас, а також інші класи школи. Тут
був навіть щоденний розклад для самого
містера Шрапнеля. Міс Гармидер уважно
його прочитала.
- Ось, дивіться! Куховарства нема! - по-
вторив директор.
- Але як вам це вдається, містере
Шрапнель?
- Що? Ви про що?
- Оцей ваш розклад - це ж для вас,
мабуть, просто жахливо, - міс Гармидер по-
дивилася на містера Шрапнеля з воістину
дитинним здивуванням. - Весь ваш день
розписаний від початку і до кінця, але при
тому вам не дозволено ні разу відлучитися
в туалет. Тоді звідки ви знаєте, коли вам
туди іти? А коли треба висякатися? Як вам
це вдається?
Містер Шрапнель вирячився на неї.
Тоді вирячився на розклад. Він перечитав
його ще раз, і ще. Тоді знову подивився в
її сірі очі з грайливими іскорками. Раптом
він шурнув рукою по стіні, здер свій пре-
70
красний витвір, зіжмакав його, порвав на
клапті, розтовк кулаками, скинув на під-
логу, розтоптав і з люттю розкопав по всіх
кутках.
Він стояв, важко дихаючи, і ошаліло
дивився на міс Гармидер. А тоді відкрив
рота:
- А-а-а-а-а-а-а-а-р-р-р-р-р-р!
6. Маленькі штучки —
великі проблеми
- Перепрошую, вам телефонують, міс-
тере Шрапнель, - покликала директора мі-
сіс Штурх. - Я перемикаю на вас.
Директор підняв трубку і слухав. Кров
відлила від його лиця, і воно сполотніло.
Праве око почало сіпатися.
- Завтра? Завтра після обіду? Так, доб-
ре, звичайно, нема проблем. Ми будемо че-
кати на вас, місіс Донован.
Він повільно поклав трубку.
Ось вона - ця остання крапля. Місіс
Донован була дуже важливим шкільним
інспектором, і завтра після обіду вона зби-
71
ралася відвідати Далендонську початкову
школу. Це мало б означати кінець усьому.
Місіс Донован тільки гляне на міс Гарми-
дер - і закриє всю школу. Його звільнять,
викинуть на вулицю - і це після десяти
років бездоганного директорського стажу.
Він безцільно зайшов до кабінету місіс
Штурх.
- Місіс Штурх, здається, міс Гармидер
сьогодні тут?
- А хіба ви не чули сирени, містере
Шрапнель?
- Так, так, хоч я дуже намагався не
чути. Я припускаю, що від містера Дейвіда
нема ніяких звісток? Завтра його не буде?
- Боюся, що ні. Лікар сказав, що він
не зможе вийти на роботу ще принаймні
зо два тижні.
Містер Шрапнель пригнічено кивнув.
- Два тижні, - пробурмотів він. - Гар-
мидер ще два тижні.
