Гармидер у школі | страница 20

свистів, чхнув - і раптом виплюнув вели-

чезні згустки Пирога Дружби. Вони попро-

бивали бульки і врізалися просто в груди

містера Шрапнеля. Той відступав назад, до-

ки не вперся в стіну, а тоді повільно сповз

по ній на підлогу.

Міс Гармидер вимкнула пилосос.

- Ой-ой! Боюся, в трубі залишалися

шматки пирога, містере Шрапнель. Вибач-

те, будь ласка.

Вона взяла ганчірку і почала відтирати

нею директорський костюм.

66

- Ось, бачите - відчищається. Нічого,

якщо ваш піджак залишиться піджаком у

смужку? Адже ж це зовсім не погано - бу-

ти не таким, як усі! Знаєте, містере Шрап-

нель, я думаю, ми виграємо цю битву.

- Битву? - простогнав містер Шрап-

нель. - Битву?

з*

67

Адже це таки справді була битва. Він

боровся проти міс Гармидер від тієї миті,

коли вона переступила поріг школи.

- Так, нашу битву проти пирога, - міс

Гармидер швиденько витерла йому носа і

допомогла підвестися на ноги. - А тепер да-

вайте підемо подивимося, чим займається

третій клас.

Містер Шрапнель позадкував:

- Ні, я думаю, не треба, не треба; ні, я

цього більше не витримаю. Я хочу додому -

і спати.

Але Лілія Гармидер міцно вхопила його

за лікоть і повела по коридору.

Кілька неприкаяних бульбашок усе ще

залишалися на стінах. У повітрі стояв силь-

ний запах мокрого килимового покриття,

під ногами чвакало, але Пирога Дружби

вже не було. Діти вперто випихали його,

доки не випхали весь за поріг школи. Са-

ме там їх і застали містер Шрапнель і міс

Гармидер. Учні саме лили з відер воду на

останні плями брудної липучої маси, зми-

ваючи її в каналізаційні стоки.

- Ну от, усе зроблено. Ви всі молодці, а

тепер ходімо назад до класу.

68

Діти усміхнулися їй і поспішили в

клас, а міс Гармидер тимчасом провела ди-

ректора до його кабінету. Той і далі щось

бурчав на тему того, що він більше нічого

не розуміє. Відтак міс Гармидер покликала

місіс Штурх і попросила її зробити для міс-

тера Шрапнеля горнятко міцного гарячого

чаю.

- Він дещо шокований, - сказала вона.

Опинившись у своєму кабінеті, містер

Шрапнель став потрохи оговтуватися. Те-

пер, коли він сидів у своєму старому кріслі,

вже чистому, хоча все ще вогкому, в його го-

лові почало прояснюватися. За спиною міс

Гармидер він помітив шкільний розклад,

той усе ще надійно висів на стіні. Шкільний

розклад! У ньому зосереджувалася вся сила

містера Шрапнеля. Він відчув, як завдяки

розкладу повертається до життя.

Він встав на ноги, протиснувся повз міс

Гармидер і надзвичайно уважно пробіг йо-

го очима.

- Я так і знав! Я так і знав, міс Гарми-