63
вертатися і втікати. Але якимось чудом він
устиг розпізнати сховане за блискучими
бульками кругле обличчя Вейна.
- Що це означає? - прошипів директор.
- Ой, вибачте, сер, - тремтячим голо-
сом промовив Вейн, за кожним словом ви-
пускаючи з рота мильні бульки. - Ми прос-
то намагалися тут поприбирати.
- Це, мабуть, була ідея міс Гармидер?
Я позбудуся її, навіть якщо це виявиться
остання річ, яку я зроблю в своєму житті, -
його очі звузилися, перетворившись на тон-
кі небезпечні щілини. - Де вона? Відпові-
дай!
Вейн мовчав. Він втупився в носаки сво-
їх черевиків, хоч і не міг їх бачити під тов-
стезним шаром піни. Він просто дивився
туди, де, на його думку, вони мали би бути
з найбільшою імовірністю. Містер Шрап-
нель скреготнув зубами, з голосним чвакан-
ням розвернувся на каблуку і кинувся на
пошуки міс Гармидер.
Діти знову почали дихати. Вони стри-
вожено перезиралися.
- Бідолашна міс Гармидер. Він хоче її
впіймати, - пробурмотіла Тереза.
64
Пітер кивнув.
- Якщо вона піде... - почав він, але так
і не зміг закінчити. Решта дітей знали, що
він мав на увазі, але й вони не змогли би
передати словами того відчаю, який стис
їхні серця.
- Давайте ж бо! - вигукнув Ентоні. -
Ми ж можемо принаймні поприбирати це
заради неї!
Він схопив швабру і знову взявся до пра-
ці. Решта дітей прожогом приєдналися до
нього. Об'єднавши зусилля проти пирога-
монстра, вони помалу, крок за кроком, по-
чали відбивати в нього територію.
Тим часом містер Шрапнель з боєм про-
бирався по будинку в пошуках міс Гарми-
дер, твердо вирішивши, якщо доведеться,
особисто заштовхати цю міс до її сміховин-
ної швидкої допомоги і відправити на всі чо-
тири сторони. Нараз він почув якесь відда-
лене завивання і вирушив з'ясувати, що ж
воно таке, але по дорозі вляпався у кучугуру
мильної піни, яка здіймалася аж до самої
стелі. Він занурився в неї, майже нічого не
бачачи, а тоді виринув з протилежного боку,
повністю вкритий бульбашками. Крізь них
З Г а р м и д е р у ш к о л і
65
він побачив Лілію Гармидер з пилососом
у руці, яка намагалася відчистити килим
від розлізлих решток Пирога Дружби.
- Міс Гармидер! - заверещав він. - Що
відбувається? Що це ви виробляєте з моєю
чудовою школою?
- Ой, якби ви тільки себе побачили, міс-
тере Шрапнель! - сказала міс Гармидер. -
Ви весь у бульках. Одначе не хвилюйтеся.
Зараз я вас гарненько відчищу. їх можна
здмухати пилососом. Стійте рівненько, не
ворушіться...
Міс Гармидер перевела перемикач пи-
лососа на видування. Пристрій загудів, за-
