класники.
- Саме так. А тепер скажіть мені, хто з
вас має у школі велосипеди?
Піднялося кілька рук. Лілія рахувала
й одночасно кивала головою.
- Прекрасно. Добре, ті, хто має велоси-
педи, візьміть і поставте їх попід стіною під
класними вікнами.
Черіл потупила очі й промимрила, що
велосипеди повинні весь час залишатися
на велосипедній стоянці.
Міс Гармидер провела рукою по вороня-
чому гнізду в себе на голові і подивилася
на Черіл своїми сірими очима, в яких вигра-
вали іскорки:
- Люба, не хвилюйся. Ваш директор
тільки що особисто сказав мені, що діти
повинні точно виконувати те, що їм нака-
зе
жуть. Так що, будь ласка, поставте ваші
велосипеди під стіною. Ідіть.
Двічі повторювати не довелося, і невдов-
зі під стіною стояли дев'ять велосипедів.
Діти дивилися на них серйозними по-
глядами.
Керрі заговорила першою.
- Скажіть, будь ласка, міс, якщо ми ма-
ємо літати, то навіщо нам велосипеди?
- Дуже хороше запитання, Керрі, - по-
хвалила міс Гармидер. - А тепер я постав-
лю вам запитання. Як людина піднімаєть-
ся в повітря?
- Вона скаче! - вигукнув Люк.
- Не зовсім та відповідь, якої я чекала,
але, справді, вона може підскочити. Однак
як їй вдається при потребі залишатися в
повітрі?
- Вона летить у літаку, - відповів Джон.
- Або в ракеті, або на повітряній кулі, -
додала Келлі.
- Або у вертольоті, - пробурмотів Пол.
- Саме так, - кивнула міс Гармидер.
- Тобто зазвичай вона не користується
для цього велосипедами, - зауважила Ре-
бекка.
39
- А ось тут ви помиляєтеся. Ми зро-
бимо з цих велосипедів вертольоти. Ви під-
німетеся на борт, почнете швидко обертати
педалі, вертолітний гвинт почне обертатися,
і ви підніметеся в повітря, - міс Гармидер
говорила з такою впевненістю, що могла би
переконати навіть джмеля у тому, що він мо-
же долетіти до Марса.
Якийсь час усі мовчали. Діти дивилися
у вікно на свої звичайнісінькі буденні вело-
сипеди, вишикувані рядочком під стіною.
Усі одночасно видали вигук захвату і з го-
ловою поринули в купу частин і деталей
під ногами у міс Гармидер, а вона давала
цінні поради.
У класі зазвучали молотки і пилки. Де-
які з дітей взяли великі аркуші паперу й
почали вимальовувати дивовижні креслен-
ня своїх літальних апаратів. Міс Гармидер
була настільки зайнята відповідями на за-
питання, що їй не вдалося просто сидіти
і спостерігати. Невдовзі вона вже повзала
по підлозі раптом з усіма, допомагаючи од-
ній із конструкторських груп вирішити
складну проблему, пов'язану з задньою ве-
лосипедною зірочкою і ланцюгом.
