Гармидер у школі | страница 12

40

Мало-помалу літальні апарати почали

набирати форму, і діти вийшли на вулицю,

щоби причепити гвинти. Тут довелося вирі-

шувати багато складних проблем, знадоби-

лося море клею і купи липкої стрічки. Було

неможливо ступити ногою так, щоби до неї

41

що-небудь не приліпилося і не залишало-

ся приліпленим іще найближчі десять хви-

лин.

П'ятеро дітей чомусь виявилися з го-

лови до ніг обв'язаними мотузками. Це бу-

ло особливо дивно, якщо зважити, що всі

вузли були в них за спиною, куди вони аж

ніяк не могли би дотягтися самі.

- Це все Вейн, - закричала Емі. - Він

це навмисне!

- Від них не було ніякої користі, вони

тільки весь час плуталися під ногами. Ме-

ні довелося їх позв'язувати, щоби не зава-

жали.

- Думаю, тепер ти вже можеш їх роз-

в'язати, - запропонувала міс Гармидер. -

Ну ось, гадаю, ми закінчили. Час починати

випробування.

Новозібрані велосипеди справляли див-

не враження. Кожен із конструкторів по-

своєму вирішив питання, як закріпити

гвинт над головою пілота. Дехто скористав-

ся для цього грубими паличками. Інші ви-

користали металеві стержні та мотузки. Те-

пер пілоти обережно виводили свої вертопе-

ди на стартові позиції на шкільному май-

42

данчику, довгі лопаті гвинтів звисали до-

низу і легенько погойдувалися. Решта кла-

су спостерігала, чи їхнім літальним апара-

там вдасться піднятися в повітря. Навіть

міс Гармидер затамувала подих.

Пілоти вилізли на сидіння. Один за од-

ним, дуже повільно й обережно вони почали

їздити навколо майданчика. Лопаті гвинтів

повільно оберталися в них над головами,

з тихим шурхотом розтинаючи повітря.

Пілоти понагиналися над кермами, щоб

набрати швидкість.

Крутити педалі виявилося важкою ро-

ботою. Тепер їм доводилося приводити в

рух не тільки заднє колесо велосипеда, а

й гвинти.

- Давайте! - гукала міс Гармидер. - Да-

вайте швидше!

Її слова заохотили решту класу так са-

мо підбадьорливо гукати:

- Швидше! Рухайся! Давай, "Конкорд",

швидше, швидше!

Бідолашні пілоти хекали і сапали. Во-

ни з усіх сил налягали на педалі. "Шух,

шух", - оберталися гвинти. Вертопеди ро-

били одне коло за одним.

43

- Обережно! - гукнула міс Гармидер. -

Не допустіть, щоби гвинти зіткнулися!

На майданчику було дев'ять розчерво-

нілих облич. Один з вертопедів уже майже

піднявся в повітря. Його переднє колесо раз

у раз відривалося від землі, так, ніби він

44

ось-ось хотів злетіти, але ніяк не міг. На

жаль, колесо, яке майже не торкалося зем-

лі, дуже ускладнило керування, і невдовзі

один з вертопедів занадто наблизився до