Єдино що зрозумів малий, так те, що Бога не завадить лякатися. Через те, що він страшний і карає за найменшу провину. Та батько його чомусь не боїться, бо каже, що лякатися треба хіба що людей. Кому вірити? Вкрай заплутали хлопчину ці дорослі…
Назавтра поки бабуся поралася біля свині, він відхилив ляду… А щоб та випадково не впала, притримав її зігнутою спиною. Зсередини пахтіло цвіллю й нафталіном. Він дістав Біблію, поклав її на стіл і почав читати:
«Авраам родил Исаака; Исаак родил Иакова; Иаков родил Иуду и братьев его; Иуда родил Фареса и Зару от Фамари; Фарес родил Есрома; Есром родил Арама; Арам родил Аминадава; Аминадав родил Наассона; Наассон родил Салмона; Салмон родил Вооза от Рахавы; Вооз родил Овида от Руфи; Овид родил Иессея; Иессей родил Давида царя; Давид царь родил Соломона от бывшей за Уриею; Соломон родил Ровоама; Ровоам родил Авию; Авия родил Асу»…
Якісь чудернацькі імена… Нетутешні… Чужі…
А ввечері – безкінечні оповіді, як бабуся пережила війну, як виховувала чотирьох дітей. Довге життя… Чоловіка поховала одразу після війни. Дідусь їхав підводою через міст й перекинувся у річку. Приїхав додому й занедужав. І трясця його охопила… А потім дідові уві сні примарилося, що він упав у колодязь і довго з нього вилазив… І таки видерся! «Тож житиму», – повеселішав дідусь, а по обіді відійшов…
І бабусина вечірня молитва:
– Я устал, иду к покою,
Боже, очи мне закрой.
И с любовью будь со мною,
Будь, Хранитель верный мой.
Я сегодня, без сомнения,
Уж виновен пред тобой.
Дай мне всех грехов прощенье,
Телу – сон, душе – покой.
Тут бабуся замовкає, а діти ще деякий час міркують, чим вони завинили? «Я сегодня, без сомнения, уж виновен пред тобой». Цього дня він гуляв із хлопчатами, тер кабачата для гусаків, нарвав вишні на вареники. У чому ж він винний? Ну, сестра зрозуміло… На танці частенько вечорами збігає, двоюрідний брат Андрійко – на річку, а він – ні… Цілісінький день із бабусею. І за те його люблять. «Слухняний…»- каже бабуся… И пестує стрижену голівку своєю шорсткою долонею.
… Телевизор шипит серым экраном, пачка от сигарет – пустая… Вспомнил про коньяк в шкафчике, и дернул с полстакана прямо из горлышка, а потом долил в бутылку чай и поставил назад, чтобы Светка сразу не обнатужила подмену. В голове зашумело, колесики завертелись и вытащили на гора давно забытое…
… Черт, проведать бы бабушку, пока не поздно… Последний раз осенью гостевал… Правда, на той неделе звонил, узнать, что там и как… «Приїдеш мене ховати», – відповіла старенька з сумом. «Та ви таке вже років сорок кажете… Поживіть ще».
