… Бабуся, бабуся… Жінка, яка подарувала йому щасливе сільське дитинство.
… Якось вона витягла зі скрині своє злежане плаття і чистий фартушок. Потім вимивши замурзаний писок онука, наказала вдягнутися у парадне і повела «в собраніє». Це так на селі називаються збори, де співають псалми, які стара ретельно записує в зошит. Сірий товстий шорсткий зошит. Взагалі вона неписьменна, але вивчилася грамоті винятково переписуючи псалми. Як-от:
Горе мне! Ибо со мною теперь как – по убор собрание летнихъ плодовъ, как по уборке винограда: ни одной ягоды для еды, ни спелаго плода, котораго желаетъ душа моя…
Не встигли до хати зайти, як тіточки зі всього села затягли:
Чудное озеро Генисаретское
С чистой и светлой водой
Ты отражало Христа Назаретского
Весь его образ живой…
Дивно… Українське село, «хрущі над вишнями гудуть», а тут жіночки у біленьких хусточках із блакитними візерунками співають не про широке могутнє Дніпро, над яким село розляглося, а про якесь озеро Генісаретське, про яке вони не мають жодної уяви.
Малого занудило, та згодом він знайшов собі справу.
… будем как озеро Генисаретское с чистой и светлой водой… – співають жіночки, стоячи на колінах і склавши руки на грудях…
… а тут об'єкт – вузлики на фартушках. Смик за один мотузочок! І вузлик чарівно розв'язується. Бабуся мабуть відчула послаблення у попереку та дарма…
… образ святой ныне он духом своим посильяеца в наших счастливых сердцах…
Поки доспівали, тямущий внучок встиг розв'язати майже всі вузлики.
– Оляно… – докірливо захитала головою господиня…
І позав’язувавши фартушки, селянки затягли «Сиротку», яку бабуся частенько співала вечорами. І вмить уява вималювала велике старосвітське ліжко з високими бильцями, з якого лунає…
В стране далекой за океаном
В одном из штатов Америки
Жила малютка с одной мамой
Не зная горя и тоски.
Но вот случилось мать заболела
И с миром к Господу отошла
Малютка-дочка осиротела
Осталась в доме жить одна
«О, мама, мама!» – она взывала
Зачем оставила ты меня
Нет никого, чтоб я так любила
И утешала как ты меня.
И вот собрала она все вещи
И в путь отправилась на вокзал
Найдя тот поезд спокойно села
Никто ей в этом не помешал
И вот кондуктор в вагон явился
И стал билеты проверять.
А ще історія, як він вчив курчат плавати у бочці з водою! І сміх, і гріх…
А бабуся… Поховала вже всіх своїх дітей, а сама бігає, хоч би що. Доглядає за нею двоюрідна племінниця тітка Марфа, яка живе через паркан. Або навпаки… Здається, бабуся доглядає за двоюрідною племінницею. Треба б поїхати та пересвідчитись, хто там кого пильнує.
