прощально шурнув язиком по денцю й миттю відтяг посуд на місце.
Щойно виліз назад, як на порозі знов постала Товстуха. В її руках красу-
валась інша сяйлива мисочка з іще свіжішою рибкою.
—
Склероз, та й годі! — уздрівши порожню миску, вдарила вільною
рукою об скрипучий від прального порошку фартух. — То ти, Анхвісочко, вже
поїла? Моя ж ти конхветочка, моя ж мацяпочка! Оце, мабуть, виголоднилась на
тих штахветах?! На ще трошки хворельки!
Товстуха пішла назад. Кицька так само знехотя зістрибнула з паркану, так
само знічев’я обнюхала рибу й повернулася на штахети.
Найдині ж лапи так само чкурнули в дворик, зуби так само перетягли
мисочку за паркан.
Миколка вже не сварився, усміхнено чекав, що буде далі. Найда не спішив
торкатися їжі: виляв хвостом і дивився на нього.
Миколка вмить уловив Найдине мовчазне запрошення:
—
Це ти мені? А й правда, я й мульку їв, і окунів, а от хворельки...
Судячи з того, як умить спорожніла мисочка, хворелька була добренькою.
Видно, Товстусі нічого було робити, крім того, що дбати про кицьку, бо вона
вкотре опинилась на порозі.
—
На ще водички, моя мурусьочко! Після рибки питусі хочеться!
...Ой!.. Товстуха вирячилась на порожнє місце. Потім — на байдужу Анхвісу.
—
Піду і я чогось поп’ю, мабуть, нашої з тобою хвірмової валер’янки,
бо наче нерви здають! — і знову щезла в будиночку.
—
...Та що за хво-о-окуси? — зойкнула, знов угледівши порожню
мисочку. Миколка з Найдою під тином облизували пальці та лапи й аж
качалися зо сміху.
Анхвіса ж — ні мур-мур.
—
«Ні, це повний хвініш!» — перекривляв Миколка, коли вони вже
добрались до відновленої Халабуди. — «Анхвісонько моя мила, чи ти їла, чи ти
пила?»
—
Гвав! Гвав! — і собі намагався вставити слово Найда.
Так І Іайда з Миколкою ненароком натрапили на Товстуху. А ще па нону
розвагу. А ще – дістали змогу часом трохи підживитись.
БІЗНЕС
Коли Найда з Миколкою бродять Вулицями, кожен шукає свого. Миколка
бачить усе, що вгорі, Найда — все, що під ногами. Ось бананова шкірка, он —
відірваний ґудзик, там — розтовчене печиво, на щастя, навіть не дуже дрібно...
Якось вони зовсім випадково гуляли Базаром. Базар Найда з Миколкою
відвідують рідко. Бо куштувати «бомжам» продавці нічого не дають. Це
покупцям — і пелюсточку сала вріжуть. Або сиру. Або ковбаси... А в Найди й
Миколки ж купувати – нема за що.
А це зайшли.
Базар уже збирався розходитись. Пакувались ящики, вантажились
