Миколчині історії - Марина Степановна Павленко

МАРИНА ПАВЛЕНКО

МИКОЛЧИНІ ІСТОРІЇ

НАЙДА

Найда — це Миколчин пес.

Найда Миколку охороняє.

Якщо хлопчик надумає іти до Школи, Найда проводить його аж до воріт. І

чекає за парканом, переховуючись від Прибиральниць та Завгоспа, аж поки

Миколці не обриднуть уроки, й вони знову не будуть разом.

Школа — чужак. Вона тхне Миколчиними почервонілими вухами й

зауваженнями в щоденнику. Школа вважає Миколку поганим учнем і навіть

ледарем. Найда потайки завжди гарчить на Школу й не проти б її покусати.

Якщо ж Миколка до школи не йде, вони вдвох пересиджують уроки в

Халабуді. Точніше, пересиджує Миколка — Найда сторожує біля входу.

Стіни Халабуди зроблено з дощок і фанери, вхід завішано старою

мішковиною. А дах — зі шматків замшілого шиферу.

Про Халабуду не знає ніхто в цілім світі, бо вона ген-ген на пустирищі, в

дерезі. У ній Миколка ночує, коли Вітчим погрожує вбити його.

Вітчим — чужак. Від нього несе часником, цигарками і перегаром. Вітчим

обзиває Миколку байстрям, нахлібником, а Найду — шолудивим псом. Найда

завжди гавкає на Вітчима й нападає, коли той без дрючка.

Перебувши уроки, Миколка зі своїм другом вибираються на Вулицю. Там

вони воюють із місцевою паруботою: Миколка шпурляє в хлопчаків камінням,

а Найда бігає за найдокучливішими.

Хлопці — чужаки. Від них пахне домашніми пиріжками й новим шкіряним

взуттям. Вони дражнять Миколку бомжем і безпритульним. Проте хай Миколка

тільки скомандує — Найда вмить їм штани полатає.

Усі ВОНИ: Школа, Вітчим, хлопчаки — не люблять Найдиного хазяїна. І

пес один-єдиний, хто знає, що Миколка – герой, і що він хороший. Коли

Найду, ще як був цуценям, ВОНИ кинули в багнюку, то не хто інший, а

Миколка його врятував.

Відтоді Найда став Миколчиним.

Натинявшись на Вулиці, вони йдуть на Смітник. На Смітнику можна

знайти чимало потрібних речей, а то чим-небудь і поживитись. Миколка

нишпорить, а Найда стереже добуті скарби від нічийних собак.

Буває, замість іти на Смітник, вони блукають Дворами. Там теж можна

дещо підібрати.

Он лежить на лавці яскравий, просто-таки пречудовий Конструктор. Його

власниця, маленька Дівчинка, самотньо порпається в пісочку.

Найда не певен, що Миколка чинить правильно. Але розуміє, що такого

яскравого, пречудового Конструктора в нього ніколи не було. До того ж нащо

Конструктор — Дівчинці?

І ось вони вже, ледве стримуючись, щоб не побігти, поспішають у бік