Потім хлопець познаходив у дерезі черевики.
Ті черевики теж були ще пристойні, зовсім не старі й не дуже на Миколку
великі. Їх Найда теж дбайливо підібрав для хазяїна: годі мерзнути в порваних
кросівках!
Але цим людям догоди! Каже: «дядьківські» якісь! Добре, що діряві кро-
сівки не дядьківські!
Черевики відтоді служили гніздами для мишачих виводків.
Тепер Миколка поприв’язував Найдині трофеї знизу до дрючка.
—
А зараз — коронний номер!
Миколка дістав кишенькового ножика й старанно повирізував у гарбузові
дірки.
—
Схожий на Вітчима, еге ж?
Та ні, гарбуз більше скидався на одного пихатого бульдога з дев’ятиповер-
хівки. Вітчимова морда мала би бути страшніша. Для повної схожості в гарбуз
довелося б улити бутель самогону й уткнути «бичка»-недопалка. А що цих
речей Миколка з Найдою в себе ніколи не мали, то й так зійде.
Миколка насадив гарбуза на дрючок, поверх пальта: о, тепер уже мовби
людина!
Залишалось тільки обв’язати чимось «голову»: про сяку-таку шапку для
Миколки Найда не подбав.
Товстушин Дворик був уже прибраний і порожній.
Миколка примостив «чоловіка» на лавці біля гарбузів: от сів собі хтось і
схилився, дрімаючи.
Вони з Найдою причаїлись за тином і почали ждати.
Десь за півгодини Товстуха з відром викотилась у Дворик. Уже сутеніло,
тож Миколчиної підстави не завважила.
Мугикаючи під носа якусь пісеньку, рушила до колонки.
Раптом я-а-а-ак звересне!
Та я-а-ак брязне відром, та я-а-а-ак побіжить назад у хату!!!
Наче та скажена Анхвіса! Такого кіна Миколка з Найдою навіть не
сподівались!
За кілька хвилин Товстуха знов обережно висунулась із Будиночка.
Покрадьки наблизилась до лавки. У напівтемряві опудало було дуже
людиноподібно.
—
Агов, чоловіче! Що ви тут робите?
«Чоловік» мовчав.
—
Прошу пана, це, мабуть, якась хвальсихвікація! Ви, мабуть,
переплутали адресу!..
«Панові» — хоч би що!
—
Громадянине, нащо мені ваші хвестивалі?! Забирайтеся з мого
подвір’я!
«Громадянин» і не думав слухатись.
Миколка з Найдою лежали на землі у сховку, собака скавулів од сміху,
Миколка пирскав, затуляючи рота рукавом.
Жінка підійшла ближче.
—
Якщо ви свататись, то можете відразу набрати собі гарбузів! Ми з
Анхвісою — хвеміністки й кавалерів не приймаємо!
«Кавалер» нахабно шкірився з-під ганчір’я.
— Хвлегматик якийсь, чи що?.. Чи — хванатик-маньяк?.. Чи просто
заснув?.. — Товстуха обережно поторсала «гостя» за плече. — Я зараз викличу
