Повн1стю розум1ю, що мо1 Слова Застороги не викличуть у тебе Серйозних Вагань, та все ж…
Старанно Розваж св1й Крок, аби не допустити Помилки.
Реч1, що ти Отримав з Бандероллю, - Продарунок в1д Ф. Використовуй 1х Розважливо та Продовжуй М1ркувати й Анал1зувати попередн1 Рази. Бережи себе.
Тв1й У.
М1скатон1к, штат Пенсильван1я
8-14-2000
США
P.S. Пов1дом мене, чи не зауважив ти, бува, певн1 Знаки.
2.
У грудні 1995 го року в одній із львівських шкіл була вчинена диверсія. Саме у цій школі студіював Банзай, будучи тоді в одинадцятому класі.
Під стіну школи хтось насипав велику купу скляних ампулок, всередині яких були певні піґулки. Препарат під назвою тарен. Оскільки диверсія припала на Миколая, не виключено, що ампулки підкинув саме він.
Банзай довідався, що тарен вкладається в армійську аптечку. У випадку, коли вояку, скажімо, відірвало руку, він міг зажити одну таблетку, поправити пілотку і сміливо кида тися у бій, не відчуваючи жодного дискомфорту. Так при наймні прояснював йому Дощ, великий спеціаліст у сфері «коліс». Тарен був надзвичайно сильним знеболюючим.
Якийсь фармаколог самоук безпомилково ідентифікував препарат і сам у першу чергу наробив собі запасів, напихаю чи ним рота, кишені та ранець. Тарен повільно, але невпинно поширився поміж учнями, і вже за півтора дня у школі практично не було людини зі здоровим глуздом, котра не покуштувала б цих диво таблеток. Учні їли його просто так, запиваючи водою з під крана, кидали в компот відмінницям, котрі легко віддавалися після цього просто в класі на парті, відкладали в потаємних місцинах про запас і ще раз ковтали, ковтали, ковтали… Навіть вчителі (потайки, звісно ж) ковтали коліщатка тарену. У невеликих дозах він викликав піднесений настрій, терпкість у тілі (наче тебе натерли котячою м’ятою) та специфічну ходу: здається, у тебе на ногах пружини, і ти не йдеш, а плавно скачеш. Учні, напако вані тареном, пісялися зі сміху, коли бачили, якими плав ними затяжними стрибками ішов до них на урок історик чи географ. Правда, на третій день по диверсії весь тарен кудись подівся (чи не в тумбочку історика або географа, бува?), та все ж кишені в багатьох розпирало від чогось твердого та продовгуватого. Сказати б, від якихось ампул.
Банзай не був ані захланним, ані не розвинув у собі рефлекс ховраха. Він всього лиш поклав у кишеню одну ампулу з «хімією». Дві таблетки він зажив у школі, запивши на перерві водою з під крана.
Банзай запам’ятав, як зайшов до спортзалу, потрапивши якраз на баскетбольний матч. У той час, як на майданчику пристрасті вирували, наче вариво в реторті, у спортзал зайшов ВІН. Не зважаючи на гравців, легким пружним кро ком пострибав через зал і всівся на лавці прямісінько коло вчителя фізкультури. У того від очманіння з рота випав заслинявлений свисток і зникла здатність говорити. Тому він не сказав Банзаю жодного слова.
