Банзай пішов на кухню, зварив собі кави і закурив.
Подумав, може б то, розкурити кальян? Передумав і поста вив платівку з «Креденсами» (сиріч «Creedence Clearwater revival»), куплену на вернісажі у старого знедоленого мело мана. М’який ошпарок психоделу шістдесятих та древній рок н’ ролець - власне те, що й потрібно у таку погоду, коли доводиться грітися на кухні при запалених пальниках газо вої плитки.
Випив каву з молоком, з’їв канапку й сидів. Слухав музику.
8.
Квадранс по сьомій хтось постукав у його двері. Від несподіваного звуку Банзай здригнувся. Останнім часом він став на диво лякливим.
О тій порі надворі висів присмерковий туман. Знову постукали: у будинку, де Банзай винаймав помешкання, вза галі ніхто не мав дзвінків, хіба би інсталював собі сам.
Він підійшов до дверей. За ними стояла Дарця Борхес.
Юрко прочинив двері та здивовано закліпав. Дарця дивилася на нього з під мокрого волосся сумними очима, з неї збігали малесенькі крапельки вологи. Від сирості волосся завилось більше, ніж звичайно. Дарця нагадала йому якогось безпритульного цуцика.
- Давай заходь, - промовив Банзай.
Дарця роззулася, кинула свій наплечник у коридорчику і зайшла в його кабінет.
- Ух ти. Ну в тебе й кімната!.. - захоплено сказала вона і зробила те, що здивувало й добряче налякало Банзая. Вона не стала вивчати фурнітуру чи книжки; це Дарця зробила згодом. Першою справою вона підійшла до вікна у нахиленій стіні та виглянула на зовсім уже темну й наповнену тума нами вулицю. Банзай зауважив, як напружувалось її лице, коли Дарця намагалася там щось розгледіти.
- Бачила шось на вулиці? Шось… гм м м… не таке? - спитав він, стоячи у дверях.
Дарця стомлено посміхнулась, відганяючи усі його тривоги.
- Нє а, просто вже темніє. Нічого не видно за туманом.
Страшно було йти до тебе.
9.
Кухня у Банзая також була маленькою. Там були газова плитка, мушля для миття начиння, холодильник (такий, знаєте, низенький, округлий, старої конструкції), стіл та бамбетель з вишневою оббивкою. І одна шафа на посуд, муку та крупи.
Мала сіла за стіл, він дав їй горнятко чаю. Чай був міцний, кольору кори з ебенового дерева. Чай пах берґамотом, був гарячим і солодким; горнятко було великим, спеціально, щоб можна було випити півлітри чаю без доливання води та заварки. Це горня Банзаю зробили на замовлення: мало форму людського черепа, який люто шкіриться, з великим глиняним вухом на потилиці. Щоранку він пив із горнятка каву з молоком. Наразі Дарця лише з цікавістю розглядала пугар і гріла об нього долоні.
