Поки все точилося мляво, Банзай пригадував учорашній вечір. Роблячи вигляд, ніби щось гризе його у шию, Юрко постійно крутив головою, шукаючи очима Дарцю.
Нарешті почалось ВОНО. Ведунка старшокласниця з 11 В оголосила, що зараз виступлять Роман Малаялам та Андрій Семпльований. Дівчина нахмурила чоло, потім трохи примружила очі, розбираючи назву номера:
- Експериментальний… альтернативний танок балет «Лісова пісня».
Після того буде читати свій вірш Андрій Семпльований.
Банзай враз перестав крутитися і випростався у кріслі.
Він весь перетворився у слух і зір.
З динаміків захарчала зловісна музика. Це нагадувало звучання сотні включених дрельок, якими грають на електро гітарі. Юрко нутром здогадався, що то мила вуху Семпльо ваного «KMFDM».
З за куліс на сцену випливли Павук та Семпл, обидва переодягнені на мітичних пост панкових індустріальних створів - Чахлика Невмирущого та Вужика Вогнепального.
Семпльований, що виконував роль Вужика, мав натягнутий на голову протигаз без фільтрової камери. Він люто крутив своїм хоботом, витанцьовуючи складні піруети. Павук, у довгій чорній накидці на голе тіло, почергово накладав на різні виступаючі частини тіла ґумовий жгут і прикидався, ніби робить собі укол брудним багаторазовим шприцом.
Потім почав набирати з чашечки Петрі розведений водою кетчуп і порскати імітацією крові на Вужика, цілячись у скляні протигазові очі. Вони кружляли один навколо одного в експериментальному танку, а коли музика сягла апогею, перевернули столи зі шприцами та чашками Петрі й зникли за кулісами.
Весь зал сидів кам’яно тихо. Із заднього ряду почувся голос Дімочкінса:
- Скід, маєш шось покурити?..
Поступово барви повернулися на обличчя глядачів, і серця знову забились у тахікардійному ритмі. Але на сцену повторно з’явився Семпльований, правда, уже без протигазу та шприців.
- Віршик називається… - він несміло м’яв папірці в руках, - ммм… Мантра порту Ґоа. Ода останньому бітнику. Гм м м…
Семпльований набрав повні груди повітря і почав тягуче читати:
- Веселись у подяку, як джміль у баку, або ніж у сраку, радій запаху смаку й гіркоті гаку, молись морфієм, колись то рієм, синьою манною і дикою Ганною, що на світанні у голому вбранні відкрила волання мастурбування та підглядання, на крові гадання про дивні тарени й прозорі терпени; у жодному разі у вузенькому пазі ерекція сильна, рефлексія пильна у важкому полі, на Голгофі, в стодолі, радіти спермі на свино фермі, що з’їдає дітей, де гриби проростають, волають, літають, блукають, кінчають сивими соплями сонних сичів.
