Якби Банзай відкрив четверговий випуск «Поступу», у рубриці «КІЛЬКА СЛІВ» він міг би натрапити на повідом лення під таким заголовком: «Крижана пустеля забирає 15 життів. Експедиція гине під горою Кадаф». У ній у кількох словах мовилось про те, як одна групка вчених знайшла спорядження іншої, власне зниклої за нез’ясованих обста вин експедиції біля підніжжя гори Кадаф у Антарктиді.
Підозрюють, що вчених полярників накрило сніговою лави ною, коли ті саме натрапили на якусь печеру. Смерть експеди торів була поза сумнівами: спорядження знайшли покритим кіркою намерзлого снігу з льодом, а провізія з’їджена лише наполовину.
У Євки Навії в Мідних Буках корова отелилася двоголо вим телям. Теля померло на третій день.
Сови, яких мало хто й бачив у міднобуківських лісах, стали юрмитися навпроти коледжу. Інколи ночами вони дико кричали й ухкали. У ніч першого приморозку, о пів на третю ночі, коли вже всі гуртожитські спали, Дарця Борхес визирнула крізь шибу надвір. Міст через річку до лісу був вимазаний блідим, холодним медом місячного світла. На кожному дереві вона побачила по дві три сови, що крутили головами й надималися від власного дихання, мов сірі пуль суючі плоди. Місяць виблискував у їхніх м’яких безшумних перах.
О так! Знаки були всюди. Достатньо лише знати, куди дивитись. І знати, що вони віщують.
Розділ 5
1.
У день, коли Банзай гуляв разом із Дарцею, було сонячно й страшенно зимно, як на жовтень. Усі зійшлися на думці, що цей день має бути чи не останнім погожим днем осені.
Тоді ж почали вимикати світло - у всіх районах, крім лікарні та міліції, з шостої до дев’ятої вечора.
На третій перерві у коридорі його здибала вона, і темпера тура Банзаєвого тіла, коли він упізнав, хто його гукнув, реактивно рвонула вгору. Була це, звичайно, Дарця Борхес.
У затертому джинсовому комбінезоні на шлейках та в білій футболці, ледь усміхнена. З невідомих причин Банзай бачив її чітко й гостро, наче об’ївся священних грибів, бачив її так, наче вона була зліпком з окремих чітких дрібних деталей.
Вона привіталась і спитала, чи не міг би Банзайчик пояснити дещо з циклу Кальвіна, можливо, розказати глибше. Чудово!
Прекрасно! Без проблем, після шостого уроку, відразу, як поїси. Па па!
Поки вони так розмовляли, повз них проплив, немов пароплав «Велика Міссурі», психо холог Діма. Пропли ваючи поруч, він непомітно підморгнув Банзаєві й видав тихеньке «хо хо хо!» у них за спинами. Зовсім того не бажаючи, Банзай почервонів.
