Роман багато часу присвячував місцевій молоді, заправляючи її в легкій атлетиці. Найчастіше він ці змагання робив із Богданом Підгайним.
За селом, під лісом, раз відбулися такі змагання: біг на сто метрів, стрибок у даль, мет кулею, стрибок у височінь тощо. Першуни вигравали нагороди, які сам Роман десь роздобував, – то якусь добру книжку, то тютюн або шоколяду.
Пройшло з того часу багато літ, але в моїй уяві образи були такі близькі і свіжі. Вони дуже закарбувалися в моїй пам'яті мабуть тому, що Роман для мене (та чи тільки для мене?) був незрівняним ідеалом. А сьогодні його поцілунок приємно огрівав моє серце. Тепер багато колишніх таємниць стали мені краєчком відомими, я не помилявся, що Роман був одним із найкращих провідних членів і бойовиків ОУН.
Я піддався мріям із хлоп'ячих літ і був би не знати як довго ішов серед тріскучого морозу, але дзвіночки саней перервали образи минулого.
Я відчув, що мої вуха відмерзають. Натирав снігом, і було дуже боляче. І знову пригадав, що Роман це робив краще й ніжніше. Треба було підбігати, щоб загрітися.
До Мінян був іще шмат дороги, а надворі сутеніло. На небі іскрилися зорі під ногами скрипів сніг, а холод пробирався до кісток.
22. СТЕПАН БАНДЕРА
Через кілька днів я зголосився у Кракові в Івана Климова на умовленій квартирі. Це була зустріч перед моїм виїздом в Україну. З розмови із Климовим виходило, що він скоро зустрінеться зі мною в Україні. А покищо відпровадив мене до Академічного дому, а відтак передав мене Миколі Климишиному. В одній кімнаті я застав трьох друзів. Лише один був мені знайомий – Кублій із Волині.
Климишин з'ясував нам становище ОУН в Україні й форми боротьби в підпільних умовинах. Недвозначно дав нам зрозуміти, що війна між Берліном і Москвою неминуча і що по тій лінії ми мусимо проводити підпільну боротьбу та скріплювати мережу ОУН до широкої акції в час вибуху війни.
В головних інструкціях було доручення, що наша група, яка скоро опиниться в Україні, матиме головне завдання приготовити адміністративний апарат по селах і містах нашого терену дії. Адміністрація має бути приготована діяти від перших днів української державности.
Ці слова викликали в нас візію майбутньої української самостійної держави й давали запал та охоту до дії, хоч би в найтяжчих обставинах боротьби під московською окупацією. Климишин поцікавився, чи маємо добрі черевики і шкарпетки та чи чогось нам не бракує із взуття й одягу. Микола ходив по кімнаті й виглядало, що на когось чекає, бо часто дивився на годинника. Двері відкрилися, на порозі став незнайомий і зголосив прихід Провідника.
