Другою зворушливою імпрезою для батьків була Свят-Миколаївська виставка шкільних дітей. Хотілося нам дуже щось приємного зробити для шкільних учнів; це ж: у свято св. Миколая, за рідною традицією, обдаровується дітей даруночками.
І саме такими даруночками ми зі Степаном Савчуком хотіли обдарувати наших учнів. Та біда була в тому, що ми самі нічого не мали. Тоді мені прийшло на думку витягнути тих 20 злотих, які колись мені дав дир. Маланяк на «чорну годину».
З тією думкою я пішов до Грубешова по пораду до панства Маланяків, які вже теж утекли з Радехова на цей бік Бугу.
У книгарні я закупив українські книжечки, які вже вспіли появитися у Грубешові, олівців, зшитків і цукерків. Пані Оля Маланяк порадила спекти тістечка «амонячки», на які подала докладний перепис і всі потрібні інструкції. Не без того, щоб до моєї кишені вклала трохи грошей на потрібні закупи. Трохи ми з панею Олею посміялися над моєю долею майбутнього пекаря, але іншої ради не було.
Цілу ніч нам із Савчуком довелося палити в печі й пекти кругленькі, склянкою витискані тістечка. А замісили ми їх на близько півсотні осіб, щоб кожній дитині вкласти до пакуночка. Таких пару тістечок я при нагоді заніс пані Олі, яка не мала слів похвали для наших «амонячків».
Вночі ми теж в'язали невеличкі пакуночки й адресували, ховаючись перед людським оком. Бо несподіванка втратила б увесь чар, якщо б хтось із селян підглянув наші приготування. Селяни дуже любили обговорювати зайняття та пляни своїх учителів. Знаючи це, ми старалися все приготовляти скрито.
Сама вистава пройшла надзвичайно вдало. На сцену ввійшов св. Миколай в асисті небесних ангелів. Він промовив теплими словами до діточок на сцені й післав своїх ангелів принести із-за куліс даруночки. Ангели збентежилися, бо не знали, чи їм іти за сцену, чи ні. Того на пробах не було. Та вкінці послухали й пішли. Вони дуже здивувалися, коли побачили кілька пакуночків.
Св. Миколай відчитав прізвища й подав дітям на сцені. Опісля звернувся до решти дітвори-глядачів на залі і похвалив їх за труди, за пильну науку про свій нарід, про пошану до своєї Церкви й любов до Бога. Св. Миколай пізнав добрих дітей на Холмщині й тому зійшов з неба, щоб їх відвідати і в
доказ своєї любови до них – обдарував їх скромними даруночками.
Св.Миколай знову післав ангелів за сцену, які з дива не могли вийти, коли побачили тим разом гору пакуночків. Вони могли 6рали їх по кілька і несли до св. Миколая, який, даючи подарунок дитині, все знаходив гарні слова похвали, а декому подавав батьківські науки. Такими чортик дуже цікавився й подавав різку на спомин.
