В той час у тюрмі досиджував свого 5-тилітнього вироку Степан Шульган з-під Золочева, єдиний український політичний в'язень-націоналіст. Було ще кількох українських комуністів і жидів із Бродів та околиці.
Нас по одному розміщували по камерах тюрми між кримінальних в'язнів. Дмитра Кушинського дали до камери ч. 4, а мене до камери ч. 5, отже в сусідстві. Нам було вигідно перестукуватися тільки через стіну. Дмитро Кушинський уже знав тюрму, бо щойно перед місяцями її опустив, знав обслуги і деяких кримінальних в'язнів, тож давав «цинк» по камерах, щоб «кіндери» (кримінальні верховоди в камерах) не знущалися над прибулими націоналістами, бо при нагоді «скрутять в’язи й буде могила» кожному.
В той час більшість кримінального елементу політично орієнтувалася на комуну й часто з намови комуністів давалася добре взнаки українським націоналістам. Остороги Кушинського багато допомогли зберегти молодих юнаків ОУН перед наругами кримінальних в'язнів, та все таки в одній камері горішнього поверху, наших двох друзів бито й вони терпіли знущання.
Одначе такий стан довго не тривав. Прибуло ще кілька нових транспортів друзів з нашої Радехівської справи, їх розміщено по кількох у камері і з тим мусіли числитися кримінальні в'язні. Коли ж іще прибули нові націоналісти із Золочівщини зі справи Ясінських, тоді всі «кіндери» принишкли. Криміналісти українського походження відразу змінили свою політичну орієнтацію на націоналістів, з якими почали втримувати дружні відносини й часто чинно виступали проти тих, які симпатизували з комуною. Таким чином націоналісти скоро мали поважний вплив у камерах.
По кількох місяцях до тюрми привезли студента права Степана Галамая, якого поліція намагалася пришити до групи Ілярія Кука у справі Ясінських. Хоч не було конкретних даних, що Степан Галамай належить до ОУН, усе таки польський суд засудив його на три роки тюрми. Степан Галамай був провідником нашої націоналістичної групи, яка восени 1937 р., разом із прибулими друзями з Тернополя, начислювала біля сто осіб. Галамай теж переводив із нами ідеологічний вишкіл. Тут слід згадати про молодого гімназиста з Тернопільщини Безкоровайного, який був спокійний у поведінці, але дуже ідейний і бойової вдачі. Це ще був юнак, якого тюремна адміністрація кинула до тюремної темниці, що робила часто з націоналістами з якоїнебудь причини. В сусідніх камерах в'язні чули, як Безкоровайного сторожі били кількома наворотами і там його в темниці по кількох добах замучили на смерть.
