Попри це, Рейган програв боротьбу за право стати республіканським кандидатом і 1976 року, щоправда з дуже незначним відривом, — президенту Джеральду Форду, який замінив Ніксона після Вотергейтського скандалу. Форд, у свою чергу, програв президентські вибори демократу Джіммі Картеру.
Саме тоді Рейган визнав у розмові з сином, що найбільше шкодує про свою поразку через неможливість зустрітися в якості президента США з… радянським Генеральним секретарем Леонідом Брежнєвим: «Я б сидів і слухав, як протягом двох годин перекладач доводить до мого відома, яких поступок чекає містер Брежнєв від президента Сполучених Штатів, якщо останній хоче зберегти дружбу з Росією. Потім би я повільно підвівся, обійшов би довкола столу і прошепотів би містеру Брежнєву на вухо по-російськи: «Нєт!» Мені справді дуже шкода, що тепер цього не відбудеться».
Шкодування виявилися передчасними. 1980 року Рейган таки використав свій шанс, став президентом і повів дуже жорстку політику стосовно СРСР, яка й стала однією з причин загибелі цієї наддержави. Щоправда, особисто зустрітися з Брежнєвим в якості президента Рейгану так і не довелося — Генсек, що впадав у маразм, помер менше ніж за два роки після обрання Рейгана президентом.
В 60—70-ті роки минулого століття Сполучені Штати, залишаючись найбільшою економічною та політичною потугою світу, переживали кризові явища в своєму розвитку. Програна війна у В’єтнамі стала не тільки і не стільки чисто військовою, скільки психологічною поразкою. Значна частина американців втратила віру в те, що саме вони — «хороші хлопці», які захищають весь світ від «поганих хлопців» — комуністів. Економіка розвивалася невисокими темпами, але при цьому інфляція була дуже значною. Уособленням усіх проблем Сполучених Штатів став 39-й президент Джіммі Картер, демократ-ліберал, за часів якого, за словами Джін Кіркпатрік, «американські літаки не могли літати, ми були сповнені сумнівів і непевності, а радянське правління перебувало на піку своєї могутності». І саме Рейган кинув виклик Картеру.
4 листопада 1980 року Рейган завдав Джіммі Картеру нищівної поразки і поселився в Білому домі на довгих вісім років. 1984 року Рейган ще більш тріумфально виграв у демократа Волтера Мондейла. Більше того, можна сказати, що правління Рейгана певною мірою продовжилося і на третій термін, позаяк 41-м президентом став рейганівський віце-президент Джодж Буш-старший, який переміг значною мірою завдяки авторитету свого патрона і попередника.
