1954 року Рейган укотре змінив професію. Він став ведучим щотижневої телевізійної програми «Театр Дженерал електрик». Ця компанія мала 139 заводів у 38 штатах. І щотижня Рейган привозив яку-небудь зірку кіно, театру чи естради на якийсь завод «Дженерал електрик». Виступ зірки транслювався на всю країну, але він доповнювався бесідами цієї ж зірки та ведучого Рейгана з працівниками заводу, які теж транслювалися в ефір і мали на меті «утвердження американських цінностей». За 8 років роботи в «Театрі» Рейган об’їхав усі ці заводи, провів перед мікрофоном загалом 40 тисяч годин, здійснюючи часом по 14 виступів на день.
1961 року Рейгану виповнилося 50 років. Він був ведучим популярної телепрограми, володів великим будинком на березі Тихого океану, стайнею та величезною земельною ділянкою. Родина складалася з дружини Ненсі, дочки Патті та сина Ронні-молодшого. І хоча «Театр Дженерал електрік» наступного року припинив своє існування, Рейган став ведучим інших програм. А 27 жовтня 1964 року виголосив свою відому промову на підтримку консервативного кандидата в президенти США Баррі Голдвотера. «Ми зрозуміли, що Рейган викладає позицію Голдвотера ліпше, ніж сам Голдвотер», охарактеризував цю промову лідер каліфорнійських консерваторів. Саме в цей день Рейган ще раз змінив професію — став політиком. А вже 8 листопада 1966 року республіканець-консерватор Рейган завдав нищівної поразки демократу-лібералу Пету Брауну на виборах губернатора Каліфорнії. 3 січня 1967 року Рейган «вселився» в губернаторську резиденцію в місті Сакраменто.
Рейган провів у ній вісім років, очолюючи найбільший і найрозвинутіший штат Америки, який за обсягами промислового виробництва випереджав уже тоді переважну більшість країн світу.
Губернатор запровадив у своїй роботі стиль принципово відмінний від стилю попередників — замість того, щоб особисто займатися всіма, навіть третьорядними проблемами роботи адміністрації штату, він зосередився лише на ключових питаннях. Зокрема, в перший же рік своєї каденції йому вдалося навести лад в Берклійському університеті, який був чи не головним центром екстремістсько-лівацького студентського руху в США в 60-ті роки.
Рейган дуже швидко став визнаним лідером консервативних сил в загальноамериканському масштабі. І вже 1968 року був реальним кандидатом у президенти США від Республіканської партії. Проте він програв тоді досвідченому Річарду Ніксону. Перемога Ніксона на президентських виборах у листопаді 1968-го означала, що він автоматично буде висунутий кандидатом від республіканців і 1972 року, а наступний шанс Рейган отримає лише 1976 року, коли йому виповниться вже 65 років, а в такому солідному віці ще нікому не вдавалося стати президентом США. Багатьом його шанувальникам тоді здалося, що «потяг Рейгана вже пішов». Проте сам Рейган із цим був категорично не згодний. Тим, хто передрікав «смерть» штату Каліфорнія під керівництвом «актора-невігласа», довелося крізь зуби визнати, що за 8 років губернаторства Рейгана Каліфорнія не просто «вижила», а перетворилася на найважливіший фактор впливу на політичне та економічне життя всього американського суспільства.
