Тарас Шевченко - крестный отец украинского национализма - Глеб Леонидович Бобров, К В Деревянко читать книгу онлайн полностью

На первую страницу

Вот обычные развлечения приезжего князя и ~~местных~~ гостей:

Гуляє князь, гуляють гості;

І покотились на помості…

А завтра знову ожива,

І знову п'є, і знов гуляє;

І так за днями день минає,

Мужицькі душі аж пищать.

Судовики благають Бога…

П'яниці, знай собі, кричать:

"І патріот! І брат убогих!

Наш славний князь! Віват!

Віват!"

А патріот, убогих брат…

Дочку й теличку однімає

У мужика… І Бог не знає,

А може, й знає, та мовчить…

Проходят годы, но помещики неутомимы:

Гуляє князь, гуляють гості,

Ревуть палати на помості,

А голод стогне на селі.

І стогне він, стогне по всій Україні.

Кара господева. Тисячами гинуть

Голоднії люде. А скирти гниють.

А пани й полову жидам продають.

Та голоду раді, та Бога благають,

Щоб ще хоч годочок хлібець не рожав.

Тойді б і в Парижі, і в іншому краї

Наш брат хуторянин себе показав…

Глупые какие-то помещики получаются: вымаливают у Бога себе неурожай. Правда, тут нечаянно само собой зарождается страшное подозрение: может быть это не они глупые? Может это кто-то другой? И кто бы это мог быть? А что нам на это скажут начальники цеха шевченковедов? Между тем, поэма движется к развязке:

Минають літа; люде гинуть,

Лютує голод в Україні,

Лютує в княжому селі.

Скирти вже княжі погнили.

А він байдуже - п'є, гуляє

Та жида з грішми вигляда,

Нема жидка…

И чтобы окончательно поставить все точки над "і", автор в финале заставляет своего героя совершить кровосмешение. Как москаль в поэме "Катерина", так и князь здесь - собрание всего отвратительного и противоестественного. Что и требовалось доказать. Задание выполнено. Аксиома доказана.

Так и не съездил князь в Париж. Зато другие ездят:

І знову шкуру дерете

З братів незрящих, гречкосіїв.

І сонця-правди дозрівать

В німецькі землі, не чужії,

Претеся знову!…

…Нема на сіті України,

Немає другого Дніпра,

А ви претеся на чужину

Шукати доброго добра,

Добра святого…

… Ох, якби те сталось,

щоб ви не вертались,

Щоб там і здихали, де ви поросли! (1845)

Тем же, кто вернется, тоже не позавидуешь:

Воскресни, мамо! І вернися

В світлицю-хату; опочий,

Бо ти аж надто вже втомилась,

Гріхи синовні несучи,

Спочивши, скорбная, скажи,

Прорци своїм лукавим чадам,

Що пропадуть вони, лихі,

Що їх безчестіє, і зрада,

І криводушіє огнем,

Кровавим, пламенним мечем

Нарізані на людських душах,

Що крикне кара невсипуща,

Що не спасе їх добрий цар,

Їх кроткий, п'яний господар,

Не дасть їм пить, не дасть їм їсти,

Не дасть коня вам охляп сісти

Та утікать; не втечете

І не сховаєтеся; всюди

Вас найде правда-мста; а люде

Перейти на страницу

Тарас Шевченко - крестный отец украинского национализма | страница 19