… І вже ледве я наледви
Донесла до хати -
Оту воду… Чом я з нею
Відер не побила!
Батька, матір, себе, брата,
Собак отруїла
Тію клятою водою!
От за що караюсь,
От за що мене, сестрички,
І в рай не пускають. (1845)
Сестрички ее - это две другие души, которые также не допущены в рай,
… Бо так сказав Петрові Бог:
"Тойді у рай їх повпускаєш,
Як все москаль позабирає…"
Мало того, что Шевченко говорит от имени всей Украины, он берет на себя миссию наместника Бога на земле: украинский папа римский Тарас Первый.
Другие души тоже получили от него за коллаборационизм по полной программе. Одна, оказывается, напоила коня Петру Первому. Исход, разумеется, летальный:
… Я не знала, що я тяжко,
Тяжко согрішила!
Ледве я дійшла до хати,
На порозі впала…
І за що мене карають
Я й сама не знаю…
Мабуть, за те, що всякому
Служила, годила…
Що цареві московському
Коня напоїла!…
Другая, будучи еще невинным грудным ребенком, улыбнулась Екатерине Второй. Этого было достаточно:
Я глянула, усміхнулась…
Та й духу не стало!
Й мати вмерла, в одній ямі
Обох поховали!
От за що, мої сестриці,
Я тепер караюсь,
За що мене на митарство
Й досі не пускають.
Чи я знала, ще сповита,
Що тая цариця -
Лютий ворог України,
Голодна вовчиця!
В общем, все умерли…
Ибо кобзарь во гневе страшен. Ненависть к Хмельницкому он пронес через всю жизнь:
Якби то ти, Богдане п'яний,
Тепер на Переяслав глянув!
Та на замчище подививсь!
Упився б! Здорово упивсь!
І, препрославлений козачий
Розумний батьку!… і в смердячій
Жидівській хаті б похмеливсь,
Або б в калюжі утопивсь,
В багні свинячім.
Амінь тобі, великий муже!
Великий, славний, та не дуже…
Якби ти на світ не родивсь,
Або в колисці ще упивсь…
То не купав би я в калюжі
Тебе, преславного. Амінь. (1859)
Есть и другие враги:
Доборолась Україна
До самого краю.
Гірше ляха свої діти
Її розпинають.
Замість пива праведную
Кров із ребер точать. (1845)
Это потомки казацкой старшины, украинские помещики:
Мій краю прекрасний, розкішний, багатий!
Хто тебе не мучив? Якби розказать
Про якого-небудь одного магната
Історію-правду, то перелякать
Саме б пекло можна. А Данта старого
Полупанком нашим можна здивувать. (1847)
(Лев Толстой, помнится, в аналогичных случаях говорил: он пугает, а мне не страшно).
Но идеальный враг - это, разумеется, два в одном: москаль и пан в одном лице. Такой нелюдь и сконструирован мастером черного пиара в поэме "Княжна" (1847):
На нашій славній Україні, -
Не знаю, де вони взялись, -
Приблуда князь. Була й княгиня…
Как это "де взялись"? Не из Турции же прибыли, и не из Польши. Только с севера. Больше не откуда им взяться. В общем, москали. Может, Шевченко сводил счеты с князем Репниным и его семейством? Шевченковеды, ау!
