У вiдведений бiсами час Антонiй та його спадко?мцi повиннi були у досконалiстi освоiти науку позбавлення вiд пiдступiв злих духiв, бо по закiнченню 36 рокiв кожного, кому стукне у голову вимогати повернення залогу, очiкувала нелегка з нудотою доля. Протягом тринадцяти ночей на нього чекали шаленi iспити, якi вiн мусив скласти дванадцяти розлютованим викладачам з Пекла, чия лютiсть була схожа з чергою розбурханих хвиль: перша i найменьша з них уселя? у серця тих, хто зазнав гибель човна, тваринний жах, остання ж, повстающа з морськоi безоднi згубною стiной, позбавля? розуму.
У цi?й, роздира?мой просоленими вiтрами та не менш соленими лайками морякiв, точцi по сутi й обрива?ться легальний слiд, облишений багато столiть тому апостолом. А далi не в мiру допитливих шукачiв пiдстерегають на стежках, що пiтляють до лiгвища iстини, привиди полянських Iдолiв та страхiття древлянських нетрiв - зачарованi у свiй час християнськими обрядами та спорудами, вони майже тисячелiття вiрою та правдою служать у мiсцевому вiддiленi пекельноi канцелярii, охороняючи вiд зайвих поглядiв не дуже свiтлi агiографiчнi сторiнки.
Пiд час сво?i приховано-дослiдницькоi дiяльностi ми набули тому прямi докази. Один з наших спiвробiтникiв зумiв майже упритул наблизитися до вивча?моi реликвii. Мудро використовуючи рiзнi заходи, як то divide et impera, veni, vidi, vici, ad usum internum, deus nobis haec otia fecit, carpe diem, per vias rectas, pfuiteufel! tiens, quel petit pied, dolce far niente, fuocoso, furioso, grazioso, fuck off & die13 та тощо, вiн домовився, щоб його разом з пiвнiчними злиднями заманили до примiщення монастиря, де у ночi повинне було вiдбуватися та?мництво, пов'язане путами ?диноi хвороби з метою дослiджень. Hапередоднi цього вирiшального експерименту вiн, мов би вiдчуваючи, що по ньому плачуть жахливi та нездоланнi випробування, зробив невелику доповiдь. Головним висновком з якоi було ствердження того, що у пiдземеллi Ки?во-Печерськоi лаври набула притулок мiсцева погань, яка вже немала змоги в iнших мiсцях протистояти натиску iнороднiх демонiв. Тiльки тут, прикриваючи своi не достатньо потворнi вигляди та вчинки саваном, витканим з вкрадених у ченцiв молитв, вона мала нагоду зберегти сво? тлумачення пекельних тортур. Це, досить сумнiвне, як менi тодi здавалось, припущення доповiдач безпосередньо пов'язував з Печерською нiчною реликвi?й, iснування котроi на той час ще не було доведено (де-хто, навiть з ким ми працювали бiк о бiк, не визна? ii iснування й зараз). Hа його думку, реликвiя була тим засобом, за допомогою якого ченцi вже багато столiть боронять рiдних бiсiв вiд чужинцiв. Так це чи не так остаточно з'ясувати не вдалося, хоча надiя на перемогу i досi щось собi там щебече. Hа жаль майже нiхто не чу? цей зворушливий клекiт.
