В декабре и после/ У грудні і після | страница 3
Я там такого написала —
сама злякалася на мить!
Я руку підняла й сказала:
— У мене голова болить! —
За мною двері зачинились.
Вже не схоплю ні два, ні три,
А голова все ж розболілась
у кабінеті медсестри.
НА ПОДОЛІ
На Подолі, під Татарською горою,
вітер спить вечірньою порою,
ніби кіт, пригрівся до тепла.
А зима чомусь і не прийшла.
Зачепилась за Дніпровські кручі,
розтопилась в променях блискучих
і загралась, ніби немовля.
А за нею так скуча земля!
Без зими так сіро і печально!
Плачуть в трубах Либідь і Почайна,
що про них співали кобзарі.
Забруднили небо димарі,
зіпсували воду і погоду.
Поржавіли ковзани без льоду.
І чекати снігу будем ми
знов аж до наступної зими.
ДЕЛЬФІНЕНЯ
Я встала ранком і мерщій
поглянула на море.
На березі дельфіненя
вмирало хворе.
На хвилях плавали давно
бензину плями.
Як залишилося воно
одне, без мами?
Ой, як хотілося мені
узять його на руки
й відвезти швидше на човні
подалі від багнюки!
Дідусь нагримав: "Не чіпай!
Дельфіни мруть, бо хворі".
Невже немає лікарів
дельфінячих у морі?
НА РИБОЛОВЛІ
Раз впіймався на гачок
необачливий бичок.
Це не той бичок, що в полі
скаче, хвіст задравши вгору.
А це той бичок, що в морі
виростає на просторі.
Подивилась я на нього:
голова — і більш ничого!
Відкриває рот-квадрат
і ковтає все підряд.
З тим бичком мені лиш горе!
Рішення було просте:
Відпущу його у море,
хай ще трішки підросте!
ПОЛЮВАННЯ
Сонячний зайчик стрибає по ліжку.
Пільно слідкує за ним наша кішка.
Зайчик не бачить, тому й не тіка.
Шкура пухнаста крадеться з кутка.
Раптом — стрибок. І у ту саму мить
сонячний зайчик на кішці сидить.
ЖУРАВЛІ
Летить по небу журавлиний клин —
посланець із минулого століття.
Де взявся він серед димів і сміття,
мов сирота, у просині один?
Старий вожак минає наш масив
і повертає в бік Пущі-Водиці…
Невже не знає бідолашна птиця,
що там реактор трави оросив?
І ми злітаєм, мовби журавлі,
хоч вже давно відбилися від клину,
безсилі врятувати Батьківщину —
найкрасивішу часточку землі.
У МОСКВІ
Поверталися під вечір до готелю.
Розстеляли в нашім номері постелі.
Грав оркестр у ресторані нанизу.
Магістраль зітхала тяжко поблизу.
Та із мамою на ліжечку тіснім
у два голоса співали ми пісні.
Як дівчина йшла по воду у садок,
їхав-їхав козаченько за місток.
Чумакам світили вікна у імлі,
і вклонялася тополя до землі…
Той оркестр усе ще грав мені у сні,
та звучали в серці мамини пісні.
І хилилася калина у полі.
І журилась Україна без долі.
В декабре и после
СТИХИ
ДЕКАБРЬ
Прискакал к нам новый день,
как олень.
Почему длинна так ночь?
Книги, похожие на В декабре и после/ У грудні і після
