Не повинно нас дивувати і те, що так не за віком рано з'являються у дівчинки вірші непідробно трагічні, наприклад, про воїнів, які загинули в Афганістані чи повернулися інвалідами, про непоправне горе їхніх матерів.
І справді, як би ми не хотіли лишити незайманим, казковим дитячий світ — це неможливо, адже занадто серйозні проблеми ставить сучасність і перед дорослими, і перед дітьми.
Вікові межі непомітно для нас зникають. Усе це так.
Але варто подивуватися іншому. Віка, яка так рано пізнала непривабливі, навіть гіркі сторони життя, попри все зберегла оптимізм, віру в добро, красу і справедливість.
Саме дитинним, упертим, істинно народним життєлюбством приваблює вірш «В театре». Героїня його бачить, як на сцені помирає Жизель… Але раптом у бінокль помічає, що актриса лежить і дихає. І смерть відступає:
А! Значит, мама неправа,
грустит напрасно.
Я видела: Жизель жива,
и всё прекрасно!
Разом з авторкою радіємо і ми. Це і є найглибша радість — радість життя і поезії.
Чи ж тепер у Віки всі труднощі — позаду?
Навпаки, вони у неї тільки починаються. Обов'язок поета — відстоювати добро і красу, що не так легко у нашому часом занадто практичному, технократичному світі. А ще — випробування популярністю, яке не завжди витримують і більш загартовані люди, ніж ця тендітна дівчинка із вразливою і ніжною, як цвіт вишеньки, душею. А ще — проблема рідної мови, яка для поета — найбільше багатство, найглибша криниця з цілющою джерельною водою.
Дівчинка виростала у російськомовному середовищі і маємо вірші російською мовою. Неминуче звертання поета (рано чи пізно) до народних джерел, до історичної пам'яті свого народу — і Віка пише українською, що ми щиро вітаємо:
Та із мамою на ліжечку тіснім
у два голоси співали ми пісні.
Як дівчина йшла по воду у садок,
їхав, їхав козаченько за місток…
Отже, не безтурботне, не безхмарне життя надихає поетесу. І це закономірно. Адже жоден справжній поет не обирає собі легкого шляху. Згадаймо незламного Тараса Шевченка, мужню Лесю Українку. На них нам рівнятися!
Тож побажаємо дівчинці щастя в її нелегкій, але захоплюючій мандрівці у світ Слова, світ великого Життя.
Будемо сподіватися на те, що ти, юний читачу, познайомиш із цими віршами тата, маму, брата і сестру, прилучиш їх до радості зустрічі з поезією, яку сьогодні нам дарує Кіка.
Надія КИР'ЯН
