- Містере Притул, ви можете в це по-
вірити?
Директор не виглядав таким обуреним,
як завуч:
- Ну, як на мене, це досить весело.
- Весело? Весело!?
- Так. Думаю, що вони досить мудро
вибрали місце, де сховати скарби. Як не
крути, ніхто б не наважився просто так
164
зайти у ваш клас... Якщо ви розумієте, що
я маю на увазі... - містер Притул через силу
ковтнув слину, відчувши на собі важкий
погляд місіс Вухокрут.
- Це була невинна розвага на Книжко-
вий тиждень, - пояснила міс Гармидер. -
Просто вона вийшла з-під контролю. Якби
учні вашого класу не намагалися затрима-
ти шукачів скарбів, нічого би не сталося.
Місіс Вухокрут перевела свій спопеля-
ючий погляд на міс Гармидер. Було аж див-
но, як це її окуляри ще не розплавилися
від жару:
- То ви знали про це?
Аякжб» це ж я придумала, - Лілія
дивилася на місіс Вухокрут своїми вогне-
стійкими сірими очима. — Ми зробили скри-
ню для скарбів, сховали її, а тоді намалю-
вали карту, де було позначене місце сховку.
Шукачі скарбів мали знайти скриню зі
скарбами і принести її до класу.
- Захоплююче, - пробурмотів містер
Притул.
- То ось чим тепер займаються у шко-
лі? - з гіркотою вигукнула місіс Вухо-
крут. - Ось для чого нам освіта?
165
Міс Гармидер залишилася спокійною:
- Виконання цього завдання потребува-
ло знання сітки координат, вміння читати
карти, вміння інтерпретувати, логіки, мов-
них і комунікативних навичок, командної
роботи та особистої ініціативи.
У такому формулюванні це прозвучало
так, ніби діти виконали вимоги, необхідні
для здобуття Премії герцога Единбурзького.
- Трейсі дуже розумно придумала, що
треба зробити, щоби ви вийшли з класу, -
міс Гармидер широко усміхнулася завучу. -
Мусите визнати, місіс Вухокрут, що це було
досить весело.
- Весело?! - знову вибухнула завуч. -
Мій клас перетворено на смітник!
- Шукачі скарбів можуть допомогти по-
прибирати у вашому класі, місіс Вухокрут.
А зараз прошу мене вибачити: я мушу по-
вертатися до решти своїх піратів.
Міс Гармидер пройшла через вестибуль
і зникла у своєму кабінеті. За дверима на
неї вже чекав Тоні Вільямс. Він усміхався
від вуха до вуха і тримав велику коробку.
- Дивіться, міс: я знайшов скриню зі
скарбами!
166
- Молодець, Тоні! Як тобі це вдалося?
- Ну, коли місіс Вухокрут почала кипі-
ти, вона вислала всіх дітей у вестибуль, але
зовсім забула про мене, бо я все ще стояв у
кутку. Тому я просто підійшов до шафи і
дістав скриню зі скарбами.
- Прекрасно! Який у нас сьогодні чудо-
вий день! Вам скоро час іти додому, тому тре-
