го класу і ввійшла всередину. Як правило,
у таких випадках її зустрічала зграйка
дітей, які тихенько сиділи за своїми пар-
тами з виразом очікування на личках. Але
цей п'ятий клас був не такий. Це не була
зграйка, вони не сиділи тихенько - і в їх-
ньому вигляді не було ні краплини очіку-
вання.
Саманта Боггіс викидала Гері у вікно -
уже вп'яте за сьогоднішній ранок. Чимала
група дітей біля задніх парт влаштувала
чемпіонат класу з вільної боротьби, до учас-
ті в якому запрошувалися всі бажаючі. А
частина дівчачої банди Саманти Боггіс захо-
пила в рабство трьох хлопців.
- Доброго ранку! - привітно гукнула
міс Гармидер.
111
На неї не звернули ніякісінької уваги.
Лілія якусь мить поспостерігала за класом.
- Зрозуміло, - пробурмотіла вона собі
під ніс і полізла у свою бездонну торбу.
Перш за все вона витягла звідти малень-
ку переносну електричну плитку, постави-
ла її на стіл і ввімкнула в розетку. Тоді во-
на знову полізла в торбу. Цього разу Лілія
витягла велику порожню бляшанку з криш-
кою на різьбі.
Групка борців припинила зав'язувати
одне одного вузлами.
Вони повсідалися, щоби могти роздиви-
тися цю дивну жінку, яка робила ще більш
дивні речі з бляшанкою.
Лілія пішла з порожньою бляшанкою
до вмивальника і набрала в неї трохи хо-
лодної води. Тоді міс Гармидер повернула-
ся з бляшанкою до столу і поставила її на
плитку. Поки вода доходила до кипіння,
Лілія взялася витирати дошку, покриту на-
писами на кшталт:
"Від Тома Наннері смердить";
"Трейсі любить Майка";
"У Даррена Оутса прищі на ж... " (далі
було затерто).
112
Міс Гармидер, здавалося, не звертала
ніякої уваги на дітей, більшість із яких тим
часом тихенько прошмигнули за свої парти
і сиділи, не зводячи очей з бляшанки на
плитці. З отвору зверху бляшанки почала
вириватися пара.
- Закипіло, міс, - сказав Даррен.
- Ага! Значить, уже.
Міс Гармидер повернулася від чистої
дошки, вимкнула плитку і зняла з неї бля-
шанку. Тоді вона взяла кришку й акуратно
закрутила нею бляшанку. Потім поклала
її на стіл і, не сказавши більше ні слова,
почала розбирати свої манатки. Усі, навіть
Саманта Боггіс зі своєю бандою, не зводили
очей з бляшанки. Що ж усе-таки робить
ця дивакувата жінка?
Якийсь час нічого не відбувалося, аж
тут, коли п'ятикласники потроху вже поча-
ли втрачати терпіння, почувся гучний звук:
"Хрусь!" - і одна стінка бляшанки ввігнула-
ся всередину.
Майже зразу пролунало ще одне гучне
"Хрясь!" - і вся бляшанка зігнулася навпіл, ніби від удару гігантським невидимим ку-
лаком.
