Хроня знову заперечливо похитав головою. Зрозумівши, що хлопець не хоче розмовляти, Сашко його облишив.
Він пив собі пиво і не робив ніяких спроб улізти Хроні в душу.
І тоді Хроня наважився. Він сказав:
— Можна вас про щось попросити?
— Ну, якщо те, про що ти попросиш, не піде врозріз із моїми життєвими принципами, — посміхнувся журналіст. Побачивши, як здивовано Хроня відкрив очі, розсміявся і сказав:
— Валяй!
Хроня витяг нашийника:
— Мені треба оце продати.
Сашко покрутив важкого нашийника у руках і вражено сказав:
— Він що, золотий?
— Здається, — сказав Хроня.
Посмішка збігла з Сашкового обличчя, він поклав нашийника біля себе на лавку і серйозно сказав:
— Давай, розкажи все. І тоді я спробую тобі допомогти. Чесне слово.
Хроня глянув у його темні очі — вони дивилися прямо і відкрито.
І Хроня розказав.
З журналістами йому ще зустрічатися не доводилось. Правда, колись до інтернату приїздила одна тітка — начальниця якогось фонду, чи що. Вона, казали, привозила допомогу, яку потім поділило між собою начальство інтернату. А ще тицяла кожному до рук цукерки.
То тоді з нею були обвішані камерами журналісти, що цю тітку і так, і сяк фотографували, як вона усміхається до інтернатівських дітей. Оті журналісти Хроні не сподобалися.
Але цей був начебто нічого. Він витяг чорного блокнота і щось у нього записував. Коли Хроня скінчив розповідати, то на мить замислився. Якби оце йому хтось таке наплів — чи повірив би він? Напевно, ні.
Журналіст помовчав, усе ще крутячи в руках нашийника і розглядаючи напис на медальці. А потім наче щось вирішив:
— Знаєш що, я можу закласти його за гроші. Чув, що є ломбарди? Йдеш туди, здаєш якусь річ, її оцінюють — і тобі під неї видають гроші, ну, наче позичають. А потім можеш ці гроші повернути і забрати свою річ. Паспорт у мене з собою… Згода?
— Згода! — сказав Хроня.
Сашко-журналіст зайшов до невеличкого бутіка, на якому справді висіла табличка «Ломбард». Його довгенько не було.
А коли він вийшов, на його обличчі було написане величезне здивування.
Журналіст знайшов лавицю, сів і жестом показав Хроні, щоб той присів коло нього.
— Ти знаєш, цей нашийник не тільки золотий. Оті білі «бляшки» — то платина. Знаєш, що таке платина? Це біле золото, яке ще дорожче від звичайного! Мені під цей нашийник відвалили купу грошей… — І Сашко вийняв із портфеля — Хроня від несподіванки аж відкрив рота — товсту пачку грошей.
Хроня в житті ще не бачив стільки.
— Тримай, — простягнув пачку Сашко, — а ще ось квитанція. Коли захочеш викупити нашийника — покажеш її.
