Та Рекс уже його не чув.
Тут Рата побачив, що до нього біжать діти з селища. Він почав походжати під дубом, намагаючись згадати невикористаний репертуар:
— Так, що там у мене: «Котик і Півник», «Пан Коцький»…
Рату оточили діти. Вони чекали нових Ратиних подвигів.
Хроня незчувся, як день промайнув. Він ще не настрілявся з лука, не награвся у квача, не наговорився з Яром, а вже Пек повторив йому на вухо:
— Час!
Хроню з його звірами проводжав увесь рід. Крук поважно сидів у хлопця на плечі. Рату аж роздувало від пихи. Рексу було ніяково, а Хроні сумно.
Жінки напхали стільки їжі до хлопцевого заплічника, що довелося з Рекса знову робити ішака, як казав Рата.
Нові друзі провели їх до лісу.
Тут Стир простягнув Хроні жіночу фігурку з обпаленої глини. Вона була розмальована чорною і червоною фарбами. На її правій щоці, як і у всіх чоловіків і жінок роду, виднілися дві смужки.
— Це Пра, — сказав Стир. — Вона хранителька нашого роду. Хай береже тебе у твоїх мандрах.
Хроня не міг говорити. В горлі у нього стояв клубок.
Зате Рата говорити міг. Він виставив лапу вперед і сказав:
— Ну, чуваки, бувайте! Я, Кіт-баюн, міг би лишитися з вами. Але попереду мене чекають, тіпа, нові подвиги. Так що треба валити, бо мої друзі без мене пропадуть, — і кіт лапою показав на Хроню з Рексом.
І тут Рексове терпіння урвалося. Він так клацнув зубами біля самісінького Ратиного вуха, що кіт з переляку беркицьнувся через голову і чкурнув до лісу.
Троє друзів рушили за ним і скоро зникли за деревами.
Вони наздогнали Рату аж на галявині.
— Ну ти, герой, — сказав Рекс. — Уже встиг сякий-такий подвиг забацати?
— Уже, тіпа, й пожартувати не можна! — ображено пробурчав Рата. — Ти, чувак, весь мій імідж — собаці під хвіст.
— Там йому й місце! — буркнув Рекс.
На галявині запалало полум’я. V
— Ну що ж, — зітхнув Хроня, — назад у світле й радісне майбутнє! і першим ступив у синє полум’я.
Розділ XVI. ЗАСАДА. ЗУСТРІЧ
І ось знову галявина між трьома соснами. Але вся у зелених листочках, як Цурова маківка.
Хроня озирнувся — діди були тут. Пек обмацував себе, потирав руки і задоволено говорив:
— Це чудово — знову себе помацати!
Хроня радий був, що бачить Цура і Пека.
А от кого він не радий був бачити — то це кривоногу пузату потвору, яка раптом вискочила з кущів.
Рекс теж її побачив, бо загарчав, вишкіривши зуби. Але одразу ж замовк — із-за дерев виступило ще декілька постатей.
Хронине серце стислося: це був Ацетон зі своєю бандою.
— Ну, пацан, — ліниво жуючи жуйку, процідив яйцеголовий Ацетон, — мені ще ні за ким так довго ганятися не доводилось. Ти мене достав!
